поезія

Українська поезія 1941-1942 років для нас існує лише в одній іпостасі: це поеми та вірші, присвячені воїнам Червоної армії, партизанам... Але існувала й зовсім інша поезія. Ця поезія українських митців, присвячена німецьким воїнам, що воювали по інший бік фронту, і їхньому вождеві Адольфу Гітлеру. Вірші знайдені в державних архівах Полтавської та Херсонської областей.

Крізь хвилі простόру і чáсу, Уперта і неупинна, Крізь хвилі народів і раси Гряде Материк Україна! Крізь рόзбрати і зруйнування, Відроджена і єдина, Крізь підступи і зазіхання Гряде Материк Україна!

На нас чекають Кубань і Білгород, де нас привітають як визволителів. Ми з’явимось наче вітер з Гіперборії. Про нас говоритимуть в усьому світі.

В Карпатських гОрах, скрізь поміж народом, Відомим з давніх пір, як галичани, Ще пам’ятають жінку свого роду – Її Марією назвали й величали.

Сьогодні ми багато згадуємо про героїчні часи козацтва та покладаємо великі надії на його відродження, сподіваючись, що саме воно врятує сьогоднішню Україну, її державність та незалежність... Козацтво для нас – це символ всього самого найгероїчнішого, найсвітлішого, що було в історї України. Це - Символ України.

Ми – нація Героїв, а не споживачів! Пам'ятайте це і поважайте свою Землю і себе... Поважайте себе, тому що ми – головне багатство цього Краю.

Майдан - лише Перший крок до Свободи... А потрібен іще другий, третій...десятий... Панове, Ви ж бачите, тут ніхто задарма нічого не дасть... Але зараз ситуація набагато ліпша, ніж минулого року. Вони почали боятися Народ... Вони розуміють, що не заради них люди мерзли і стояли там перед москальською і своєю напастю. Ми це робили заради себе і наших дітей. То ж не можна зупинятися...

Моя Україно, розправ свої крила, Ти в світі єдина, ти воля і сила. Ми в змозі Любов’ю тебе відродить І Расу нову в Україні зростить