О коханий, о велич моїх сокровенних глибин! Можливо, то сумно, коли ти Один? І вихід тоді – розсипатись на множество, Щоб грати в ту гру під назвою "Божество"?
Розчиняюся в просторі і виходжу із часу – Я є ВСЕ, що є вічним і ніколи не згасне, Що пульсує і ллється золотою рікою, Те, що в Вишньому зветься цариною спокою…
Я до тебе іду крізь віки та еони, мій милий! Ти до мене летиш крізь світи на зоряних вітрилах! Відчуваю сей жар, сей вогненний потік через простір, І вдивляюся в небо, й чекаю тебе на порозі…
