Проект "Бандера"

Арешт двох російських шпигунів цього місяця у Польщі шокував увесь світ. Найскандальнішим відкриттям став масштаб присутності росіян у міністерстві оборо­­ни Польщі: заарештовано високопоставленого офіцера та юри­­ста з подвійним російсь­­ко-по­­ль­­ським громадянством, що виявився його спецагентом.

15 червня 1934 року вбили міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького. Він приїхав пообідати до кав'ярні "Товариського клубу" на вул. Фоксаль, 3, що у центрі Варшави. На терасі його чекали інші урядовці, зокрема прем'єр-міністр Леон Козловський. Щойно Пєраць­кий вийшов зі службового авто і ступив до передпокою, за ним вбіг чоловік у світло-зеленому плащі та капелюсі. Вихопив із кишені револьвер і тричі вистрелив.

Твердження комуністичної пропаганди про те, що ОУН була спеціально зруйнована німецькими спецслужбами, безпідставні. Правдою тут є тільки те, що агент НКВД Ріхард Яри для творення диверсійного «Проекту Бандера» використав «втемну» німецьку військову розвідку (Абвер). Головною метою цього проекту було руйнування політичного і військового союзу між Україною і Німеччиною. Для цього потрібно було наочно продемонструвати німцям, що українці політично ненадійні, тож їх озброювати дуже небезпечно. Демонстрація «ненадійності українців» мала бути яскравою і переконливою.

Розгром Польщі привів до звільнення з в’язниць політв'язнів-оунівців. Ріхарду Яри вдалося переконати кураторів з Абвера, що ці люди будуть корисними для німецької розвідки. Для формування цієї групи було визначене місто Піщани у Словаччині. Поступово чимало українців були перевезені сюди під приводом двомісячного курсу лікування і реабілітації, оскільки місто було курортом. Їх розмістили в одному з кращих готелів – «Роялі».

У 1933 році Ярий був лектором на курсах УВО в Данцігу з підготовки агентури. Регулярно виїжджав туди для проведення занять із розвідки і контррозвідки. На курсах у цей час проходив вишкіл Степан Бандера, якого Ярий зауважив, став його активно підтримувати і просувати. Бандера за підтримки Ярого став головою Крайової екзекутиви в Західній Україні і відстоював необхідність внесення в програму діяльності ОУН такої її форми як терор.

«Характер і світогляд С. Бандери формувалися в умовах польської окупації Західної України, що зробило з нього людину радикальних поглядів і рішучих дій. У прагненні домогтися незалежності України він, здавалося, не знав меж і був схильним вдаватися до крайніх заходів. З цього приводу А. Мельник у одному з листів на ім'я Андрея Шептицького писав, що від С. Бандери "навряд чи можна вимагати дотримуватися дисципліни і реального погляду на перспективи нашої боротьби».

Автор статті розмірковує над ідеологією ОУН та пропонує засади, на котрих варто здійснювати обговорення досліджень минувщини, що мають політичний підтекст.

Таємні спецоперації робляться так, щоб неможливо було дізна­тися, хто є їхнім замовником. Тому перше запитання, яке треба ставити при розслідуванні: хто постраждав і хто отримав вигоду? Убивство було здійснене всупереч волі лідера ОУН Євгена Коновальця і наче спеціально було організоване так, щоб усі сліди привели до ОУН.

Зважаючи на баталії, які точаться навколо історичних персоналій часів визвольних змагань, а особливо навколо встановлення їм символів кам’яної пам’яті, пропонуємо вам ще один погляд на цю тему людини, що достеменно, з середини знала ситуацію в цій нелегкій борні. Це фрагмент з інтерв’ю українського підпільника Євгена Стахіва, який у роки Другої Світової війни створював український спротив на теренах Донбасу під гаслами ”За Україну без Гітлера та Сталіна".

"...З огляду на унiкальне географiчне положення будь-яка серйозна спроба з боку України скинути понево­лювачiв i об'єднати свої чотири розмежованi частини в одну незалежну Українську державу неодмiнно викличе справжню панiку..."

Голову бандерівської Служби безпеки Мирона Матвієйка послав у Західну Україну особисто Степан Бандера. За допомогу у ліквідації націоналістичного підпілля 19 червня 1958 року спеціальним Указом Президії Верховної Ради СРСР Мирона Матвієйка було помилувано і звільнено від кримінальної відповідальності .

Практична підготовка Похідних груп ОУН під проводом полк. А. Мельника розпочалася вже наприкінці квітня 1941 р. На основі теренової екзекутиви ОУН у Німеччині зусиллями сотника Боді та К. Мельника були розгорнуті спеціальні «вишкільні курси» в Берліні, Бремені, Гамбурзі, Бреслау. На території Німеччини, Чехії, Франції, а також на прикордонних із СРСР землях - Посянні, Підляшші, Холмщині - почали формуватися групи активних членів ОУН, готових рушити на Схід.

Ухвала сесії Львівської обласної ради про створення організаційного комітету з питань увічнення пам'яті та перенесення праху Євгена Коновальця в Україну стала першим документом незалежної Української держави, який свідчить про її бажання повернути в Україну одного з найвидатніших її синів. Питання про можливе перепоховання Є.Коновальця на рідній землі неодноразово піднімалося одразу ж після відновлення незалежності України. З цього часу минуло більше, як двадцять років, але так і не змінилися причини, які пояснюють, чому, власне, цього не сталося.

Історія України - це є океан крові, вважає історик і журналіст Данило Яневський. Українське націоналістичне підпілля не було таким єдиним, яким ми його уявляємо сьогодні. Про це він розповів на презентації своєї книги "Проект Україна : Жертва УПА, місія Романа Шухевича". Він вважає, що Степан Бандера не відіграв приписуваної йому сьогодні провідної ролі в націоналістичному підпіллі, навіть називає її деструктивною.

Окрім легальних структур українства, діяли й підпільні організації. У 1920 р. з українських вояків було створено Українську Військову Організацію (УВО), а у 1929 році на її основі сформовано Організацію Українських Націоналістів (ОУН), де наголос робився не на збройні, а культурно-виховні і політичні методи боротьби.