Comments

Ще у 2011 році натрапив на книжку Дуґласа Ріда "Суперечки про Сіон". Там якраз йдеться про те, як і хто привів (двічі) Вудро Вільсона в президенти. А також як демократична партія вже тоді використала "метод отримання голосів нових імігрантів з числа "іноземців" шляхом впливу на їхні національні та расові відчуття і властиві їм емоційні реакції". Такий собі Едвард Мендель Гауз (відомий під ім'ям "полковника Гауза", хоча ніколи не був військовим)і був тією "темною конячкою".

Дякую, за цікаву статтю Ігорю! Коли читаєш про такі речі, то думаєш, що таке просто неможливо. Що це все відбувається в іншій реальності. Але, це тільки на перший погляд. Коли дивишся на деталі, тобі відкривається реальна картина, а вона лякає. Людьми правлять психопати, які захоплюють владу, це наша реальність. Що цікаво, що психопати працюють по одному й тому ж шаблону по захопленні влади, "приклеюючись" до своєї жертви. Після досягнення влади, психопат утримує її будь якою ціною, а наслідки їх діяльності ми самі бачимо.

Зовсім протилежний приклад - діяльність святого Йосипа. Він був високопосадовцем, радником, але діяв тихо, без жодного шуму. Був біля Пилата, ймовірно, наставляв його на ельфійську стежку. Тому так сміливо ввійшов до нього і попросив забрати Ісусове тіло.

Ящо на третьому етапі до школи ельфів долучались нові учні, то як вони могли включитись в учбовий процес на його середині, адже Ісус повторно не виголосував Нагірну проповіль і інші настанови чи таки повторював? Можливо новачків учили апостоли і старі учні,так маєсо робити і ми?

Якщо підвищення свідомості тягне за собою інші чинники, то як бути зі стовбуровими клітини, вони теж почнуть множитись як в юності чи роль ЖС залишиться. Раніше все тягла за собою саме ЖС, то що тепер?

Стаття привертає увагу до важливої теми функціонування "тіньових" або менш публічних фігур у вищих ешелонах влади. Дійсно, в історії завжди були приклади впливових радників чи апаратників, чия діяльність формувала хід подій, залишаючись при цьому поза увагою широкої громадськості. Розслідування можливих зловживань владою чи конфліктів інтересів є невід'ємною частиною демосократичного контролю, і спроби висвітлити діяльність таких осіб заслуговують на увагу.

Ми колись обговорювали питання, у спільноті Народний оглядач, «хто є українцем?», і висновки — розважливі! https://www.ar25.org/article/hto-ye-ukrayincem-i-yak-ce-vyznachyty.html

Пригадую, як колишні політичні українські вʼязні, просячи французьке громадянство у 1960ʼ роках, мусіли присягати на вірність Франції в разі її війни з вільною Україною!

Щодо підтримки діяспори та економічної інтеграції: аргумент трохи утертий, з огляду на різні політичні впливи. 

Не говорячи про факти набуття паспортів західніх держав громадянами ворожих Україні країн.

Причини ухвалення цього закону треба шукати в інтересах паразитичної верхівки. Вони, починаючи з Президента, мають майно за кордоном і громадянство інших держав. Тепер вирішили це легалізувати. Тож відповідь на запитання "Що це таке?" в першому пункті пояснюючої інфографіки:  "Легалізація в разі вже наявного іноземного громадянства". Більшість нардепів має іноземне громадянство, отримане незаконно. Тепер це узаконили. Що ще не зрозуміло?  

Цікаво, що в цій ситуації можна не знайти винуватців. Джо Байден – неповносправний, Джил – жертва психопата, а Ентоні – несвідома тварина, яка діяла згідно зі своїм природним інстинктом, тому з нього також нема чого запитати.  Хто винуватий – то це самі люди, які дозволили тваринам сісти собі на голову.