Ось, є така російська приказка :"Еж - потей, работай - мерзни". Спочатку я вважав, ніби вона - це якесь глузування. Що, насправді, так ніхто не діє. Допоки я особисто не стикнувся з людиною, яка діє саме так. Та, згадав  числені згадки щодо лінощів росіян. Я також згадав, що роман Гончарова "Обломов" є також російським.  Також я згадав російську приказку:"Работа не волк - в лес не убежит". Але, повернемось до цієї історії. Спочатку ми разом з цією людиною розвантажували маленьку вантажівку з чашками. На слабенькому морозі. Мені внаслідок такої роботи було трошки спекотно, попри те, що я працював у футболці. А, тій людині було трохи холодно, попри те, що вона працювала в товстій кофті та хутряному жилеті. Потім, на обідній перерві, я одягнув светер, бо трохи змерз. А, ця людина зняла хутряний жилет, бо трохи спітніла. Тож, ця людина, як виявилась, на практиці дотримується настанови:"Еж - потей, работай - мерзни". А, мені це видається протиприродним! Так, ось, від великої кількості висохлого на шкірі, або на одязі, поту, шкіра, або одяг, вкриваються тонким шаром солі. Тобто, стають солоними. Ну, а той піт йде від енергійної праці, або від енергійних тренувань. Але, якщо людина так працює, та так тренується, то це є характерною ознакою того, що в неї є високі творчі здібності. Тобто, така людина є пасіонарієм.Ось, цікаво співпадають два слова - самоназва народу - Гали, та геленське слово "сіль" - галос. Ці народи, тривалий час жили поруч. Тому таке співпадіння є закономірним. Отже, назву "Гали", або, "сіль", саме в Добрій Новині (або, "солоні"), слід сучасною мовою перекладати, як "пасіонарії". Тобто, слова з Доброї Новини, які досі перекладали, як "сіль землі", слід перекладати, як "пасіонарії Землі". Раніше, такого поняття, як пасіонарії - дуже активні та розумні люди, не існувало. Не існувало ідеї, що творчі здібності, розум та активність, та пасіонарність - це тотожні речі. Тобто, що це - одне й теж саме. І, ця ідея виникла аж в останні роки ХХ століття в психолога Бориса Гречухіна. І, зараз ця ідея дуже мало розповсюджена. Також, раніш не було відоме про те, що пасіонарність можна швидко та ефективно тренувати. Також,  ідея множинності світів не була розповсюджена. Я маю на увазі, розповсюджена в західній, арійській цивілізації.

    Мені здається, що назву "Нагірної проповіді" отримав останній, заключний, урок в публічній школі Ісуса Хреста. І, на цьому останньому занятті школи Ісуса Хреста, було, щонайменше, кілька сотень людей. Ймовірно, кілька тисяч. Але, я ніде не можу знати відповідного малюнка! Первинно, саме такий малюнок я хотів використати, як ілюстрацію до цієї статті. Там, на цьому останньому публічному занятті,  Ісус звертається до всіх своїх учнів. А, повторюю, їх там було досить таки багато. Але, саме найбільш успішних з них він визнав своїми апостолами. Тобто, апостолі Ісуса Хреста - це найбільш пасіонарні люди серед його явних учнів. Все це слід врахувати для вірного та правильного розуміння тексту "Нагірної проповіді". Зауважте, шановні добродії, що тих, хто зцілює людей від важких фізичних та психічних хвороб, лише за їжу, притулок та одяг, то таких людей люди, які сприймають їхні благодіяння, цілком природно, дуже шанують. А, повторюю, зцілюванню вірою за допомогою слова Ісус навчав багатьох. Друга частина  віршу замінена тут словами з протилежним змістом. Отут слова "взяти та натренувати зі звичайних чесних людей" явно замінене словами " ...то, що зробить її солоною? Хіба що, викинути її геть". А, слова "будуть вони отримувати пошану від людей" замінені на слова "та, будуть топтати її люди".  

    Ви є пасіонаріями Землі. Якщо ж пасіонарії стають дурними, то  пасіонаріями можуть стати інші. За вашого сприяння. Саме вони надалі будуть отримувати пошану від людей.  Саме такі слова ( цього вірша Мт 13.5), на мою думку, були тут первинно. 

   Поняття про ефективне тренування пасіонарності було привнесене саме Ісусом Хрестом. Саме так він діяв в своїй школі - ефективно тренував пасіонарність. А, тих людей, які в результаті цього навчання, отримали найбільшу пасіонарність, тобто, досягнули в такому тренуванні найбільших успіхів, тих людей він визнав своїми апостолами.