Те, що в країні вирує економічна криза, найболючіше відчули ті, хто має небагато, але й те, зрозуміло, втрачати жаль. Мова йде про малий та середній бізнес. Про його хронічні проблеми та важливість активно розвивати цей прошарок підприємства в країні говорили задовго до світової фінансово-економічної кризи. Після таких розмов до реальних справ з боку влади діло рідко коли доходило. Але підприємці вперто гнули свою лінію всупереч байдужості чиновників й потроху розвивалися. Врешті-решт, десь же треба заробляти на життя.

Утім, байдужість чиновників в дуеті з економічною кризою все ж виявилися сильнішими за бажання представників малого та середнього бізнесу. Курсові коливання, проблеми з кредитами та ліквідністю, врешті-решт відсутність обігових коштів і робота в мінус десятки тисяч українських підприємців поставили на межу виживання. «Дров у багаття» підкинули й нечесні чиновники, для яких підприємці традиційно були джерелом хабарів, і знахабнілі банкіри чи колектори тощо.

Керовані бажанням щось змінити, більшість почала згуртовуватися та мітингувати, страйкувати... Але подібні заходи — справа політиків. І вони, ясна річ, одразу з’явилися. Так само, як серед економічних вимог підприємців з’явилися політичні заклики змінити владу, при чому не окремо якогось міністра, а взагалі — всю...

В Україні вже й партія відповідна є, окрім неї — ще багато різноманітних «штабів», «координаційних центрів», «громадських ініціатив» тощо. Начебто й організовують підприємців на боротьбу за свої права, намагаються захистити, допомогти в вирішенні проблем. Проте зрозуміло ж, що головною метою таких політиків є їхня кар’єра. А заради неї, як показує історія, більшість політиків готові рідну матір продати, не кажучи вже про зміну чи трансформацію свого електорату — тобто відмову від своїх учорашніх соратників, яким обіцяли манну небесну по приході до влади.

Так, на 15 лютого — в Сумах, на 17 — в Одесі та на 18 — у Києві заплановані масштабні акції протесту за участю представників малого та середнього бізнесу, де провідну роль будуть відігравати вже досвідчені в проведенні страйків автоперевізники. А роль організатора-партнера на себе бере координаційний штаб громадської ініціативи «Геть Усіх!». При чому, як заявив днями журналістам координатор даної громадської ініціативи Олексій Арестович, функції, які вони виконуватимуть, будуть навіть стримуючі. Тобто підбурювати страйкуючих, за словами Арестовича, ніхто не збирається, робити собі політичне ім’я — теж. Підприємців просто «беруть під політичний захист».

Якщо говорити саме про малих та середніх підприємців та їхній важливий потенціал для економіки України, то чи правильним шляхом ідуть вони, надаючи своїм чисто економічним проблемам політичного забарвлення: які шанси на перемогу в такій політичній боротьбі? Які є альтернативи? І чи мають підприємці шанс реалізувати себе як справді середній клас України, обравши собі за лідерів молодих опозиційних політиків, котрі шукають шляхів на «владний Олімп»?

Як не дивно, але в правоті такого шляху не лише багато хто з самих підприємців упевнений, а й профільні експерти... Так, голова комітету з питань контролю Ради підприємців України при Кабінеті Міністрів та голова Конгресу приватних роботодавців Олег Івченко в розмові з «Днем» висловив таке ж обурення діями влади та жалюгідною ситуацією з малим та середнім бізнесом: «На мою думку, вони (представники малого та середнього бізнесую. — Авт.) йдуть абсолютно правильним шляхом, бо якщо ми не змінимо політичну еліту, то ніколи не зможемо вирішити свої проблеми... Політичну еліту має бути змінено. Бо діалог із владою нині нереальний — нема з ким розмовляти... Щодо молодих політиків, які на цьому роблять ім’я — нехай роблять. Я їм навіть готовий допомагати... Єдине, я б хотів, щоб це обов’язково були люди, яких не було у владі. Дорогу молодим!».

Джерело: Газета "День"

---

В тему:

Жаба в казані, або Як подолати кризу

Шанс для Піночета

Відновлення порядку. Українська ідея третього тисячоліття.

В Україні з’явився суспільний запит на Вождя

Залізом і вогнем

Україна – хата без господаря

Безплідна смоківниця, або як позбутися рекламних монстрів