Цілком зрозуміло, коли, наприклад, Партія регіонів запрошує на свої з'їзди лідерів путінської «Єдиної Росії», а відповідно «регіонали» їздять до Москви на з'їзди «Єдиної Росії». У «регіоналів» є своє бачення характеру взаємин між Україною і Росією, підтверджене партійною програмою. Також цілком зрозумілою і широко відомою є проросійська орієнтація СДПУ(о) і особисто Віктора Медведчука, кума Путіна і Медвєдєва. Дивне інше.

Як свідчать джерела в Партії регіонів, 6 травня Віктор Медведчук їздив до свого кума Дмитра Медведєва до Москви з чолобитною. А просив Медведчук, щоб Кремль натиснув на Партію регіонів в питанні підтримки ініціативи БЮТ щодо створення у Верховній Раді Тимчасової конституційної комісії з розробки змін до Конституції з метою остаточного твердження в Україні парламентської форми правління.

Джерело свідчить, що Кремль почав проводити з лідерами «регіоналів» виховну роботу з даного питання, закликаючи ПР подати повну підтримку і сприяння в цьому напрямі...Юлії Тимошенко. Саме цим, до речі, пояснюється тривала відсутність у полі зору Януковича і Ко на «травневих».

Зацікавленість російського істеблішменту в ослабленні президентської влади в Україні об'єктивно зрозуміла. Але важко зрозуміти таку безмежну безпринципність Тимошенко. Вона не може не віддавати собі звіт, що простягання її версії конституційних змін – це провокація тривалої політичної кризи. У жодної з політичних сил нема шансів зібрати конституційну більшість і нав’язати іншим свою волю. Тому прийнятний шлях для зміни Конституції повинен був лежати через обговорення цих змін всіма сторонами, за участю експертів.

Проте така «нудна політика» не відповідає інтересам тих, хто хоче дестабілізації і безладів в країні і до цих пір прагне «дати в морду», якщо не українській революції, то, принаймні, її завоюванням. І тричі прикро, що на такі теми підписується український прем'єр, яка зобов'язана піклуватися про увірену нею країну і її стабільність.

Але, схоже, що більше за все її цікавить стабільність своїх зв’язків з куратором інтересів російського істеблішменту в Україні Віктором Медведчуком. Про ці зв’язки останнім часом в українських ЗМІ написано немало. Та і обидві сторони своїх відносин особливо їх не приховують: ні есдеки, які вустами одного з своїх лідерів Леоніди Кравчука прямо підтверджують їх існування, ні Тимошенко, яка готова захищати своїх «найкращих в світі кучмістів» і дякувати персонально Віктору Медведчуку. Принаймні, про це вона заявила на каналі «1+1» перед багатомільйонною аудиторією.

Куди приведе така співпраця?

Юлія Володимирівна бажає «втопити» президента, заздалегідь «повісивши» на нього всіх собак за власні недолугі дії в соціально-економічній сфері. У цинічному світі політики такі розрахунки, можливо, і можуть мати місце. Можливо також, що для досягнення абсолютної влади в попутники береться хто завгодно – чи то Медведчук, чи то росіяни. Але, щоб заради власних політичних амбіцій не просто підспівувати Кремлю, а свідомо реалізовувати його курс на послаблення інститутів української державності – це вже за межами розуміння.

Дізнавшись про прохання емісара Тимошенко в Москві, якось відразу стала ясною дивна позиція БЮТ, а точніше – його (БЮТ) безпринципність по цілому ряду принципових, чутливих і ідеологічно важливих для росіян питань.

Тепер зрозуміло, чому Андрій Портнов від імені БЮТ фактично заблокував внесення на розгляд парламенту законопроект по УПА.

Зрозуміло, чому керівництво БЮТ закрило очі на голосування своїх місцевих депутатів в Одесі за встановлення пам'ятника Катерині ІІ, яка знищила Запорізьку Січ, ліквідовувала автономію Гетьманщини і ввела кріпацтво на всій Лівобережній Україні.

Зрозуміло, чому в Полтаві БЮТ сприяє блокуванню встановлення пам'ятника Петлюрі, а в Сімферополі підтримує звернення до українського парламенту про повернення до дублювання кінофільмів російською мовою.

Насправді, це були сигнали Москві, що Тимошенко готова «конструктивно» співробітничати і їй начхати на принципові ідеологічні питання і національні інтереси.

Більш того, для демонстрації своєї лояльності перед Москвою Тимошенко тільки за останні декілька місяців вперше в українській історії завела дочірню структуру «Газпрому» — «Газпромсбит Україна» - на внутрішній український ринок, розв'язала публічний конфлікт з американським інвестором, забравши ліцензію в Vanco International і розчищаючи майданчик для афілійованих з «Газпромом» структур.

Окрім цього, Тимошенко і компанія творять дива для того, щоб забезпечити цільовий продаж Одеського припортового заводу російській компанії «Азот-Сервіс», яка єдина навіть встигла внести заставу на участь в конкурсі. Зрозуміло, що громадянам всі ці дії подавалося виключно як такі, які направлені на викорінювання корупції і виконання обіцянок перед виборцями.

Резони Тимошенко в цій безпринципній антиукраїнській операції зрозумілі — за всяку ціну, навіть ціною зради, протягнути через парламент вигідний БЮТ проект Конституції. Із сумом повинні констатувати: «донецькі», проти приходу до влади яких ми стояли на Майдані, опинилися мало не більшими державниками, ніж безідейне Юліне «біле братство».

---

В тему:

Всесвіт за нас!

Національне риторичне запитання до Юлії Тимошенко

Нова книга про БЮТ: Бродський-Юля-Турчинов

З життя помаранчевої еліти: маєтки родини Юлії Тимошенко

Забрехалися, або як Тимошенко замовляла рекламу про Нострадамуса

Нами керують моральні виродки