• Добра новина Арійської традиції. Передмова до третьої редакції книги «Пшениця без куколю», 2022 (+аудіо)

• Для кого Ісус умер і воскрес, або Істинний сенс Доброї Новини
• Ісус не ніс свого хреста, його одяг не ділили, розбійників не розпинали – Євангеліє без вставок
• За що Понтія Пилата оголосили святим – досліджуємо Добру Новину

Мотивація

Усі події Доброї Новини розгортаються на тлі історії однорічного курсу навчання, здійснюваного боголюдиною. При об’єктивному підході з’ясовується, що Євангелія – це лаконічний, інформаційно захищений і літературно довершений опис того, як Ісус Хрестос реалізував цей навчальний курс за допомогою своїх батьків та помічників.

Мотивацію Ісуса можна зрозуміти. Річ у тім, що кожна розумна істота, піднявшись на суттєво вищий рівень розвитку, опиняється в самотності. Це стан дискомфорту, адже нема з ким поділитися думками, обговорити справи, навчитися нового. Врешті-решт, нема «кадрів» для здійснення творчих задумів, нема сприятливого соціального середовища для подальшого розвитку.

А де знайти це середовище? Якщо нема, то його треба створити. Для цього треба навчати людей і підіймати їх до свого рівня. Окрім того, це дієвий спосіб прискорення власного розвитку, адже навчаючи інших, ми навчаємось самі. Таким чином, бачимо принаймні три причини, чому Ісус заснував свою школу:

1) уникнення самотності,

2) прискорення власного розвитку,

3) виховання сотворців.

Оскільки Ісус навчав людей мистецтву підноситися у Простір волі – Царство боже, то неважко побачити ще одну причину – співчуття до людей, які необізнані щодо краси й можливостей нашого світу, перебувають у полоні облудних стереотипів, а тому страждають і передають це страждання своїм нащадкам.

Навіщо Ісус хрестився на Йордані

Для створення школи треба спочатку знайти учнів. Найкраще не шукати людей поодинці, а вийти на вже готову спільноту потенційно зацікавлених – це природний і очевидний шлях. Євангеліє починається з того, що Ісус прийшов до Івана Хрестителя, в якого було чимало учнів. Їхнє знайомство відбулося в березні 30 року, незадовго до арійського Нового року, який традиційно святкувався на весняне рівнодення 22 березня.

Згідно з арійським звичаєм, у передноворічний період люди здійснювали очищення, або ж піст. Слово «піст» означає очищення, звідси «пісний» – чистий, без домішок. Оскільки в Арійській Традиції початок нового річного кола вважається найголовнішою подією року, то передноворічний піст є найдовшим – він триває упродовж 40 днів, тому називається Великим постом. Це найзручніший час нагадати людям про вищі речі, заохотити їх до вдосконалення і навчання – тому-то саме в цей період Іван здійснював на Йордані ритуал освячення водою. Через це Івана називають Хрестителем, адже хрещення – це ритуальне освячення.

Найвірогідніше, він зачерпував рукою річкову воду і окроплював нею прочан. Як працює ця технологія? Річ у тім, що Іван Хреститель перебував у стані святості, тож коли він зачерпував воду, то передавав їй своє Світло – позитивну інформацію та енергію. Далі від «зарядженої» води це Світло передавалося людині, яку Іван ритуально освячував, тобто хрестив. Під час освячення водою Іван міг промовляти якусь ритуальну формулу, давати індивідуальні поради, відповідати на запитання: «Люди питали його: Що нам робити? Він відповів їм: Хто має дві одежі, хай дасть тому, що не має. А хто має харч, хай так само зробить. Прийшли також митарі омиватись і казали йому: Учителю, що маємо робити? Він сказав їм: Нічого не домагайтесь більше того, що вам призначено. Вояки теж його питали: А ми що маємо робити? Він відповів їм: Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею» (Лука 3.10-14).

Для того, щоб вийти на спільноту Іванових учнів, Ісус і прийшов до нього на ритуальне освячення. Згідно з Євангелієм, Іван Хреститель не вмів робити чудес, проте володів ясним мисленням і міг бачити тонкі енергетичні процеси. Тож коли він побачив Ісуса, то одразу зрозумів його вищість. І це спантеличило Івана. Ситуація була справді дивною – це якби до дитячого інструктора з плавання прийшов на заняття майстер спорту. Ось як це виглядало:

«Тоді Ісус прибув із Галілеї на Йордан до Івана, щоб хреститися від нього, але Іван противився йому, кажучи: Мені треба хреститися в тебе, а ти приходиш до мене? Ісус у відповідь сказав до нього: Лиши це тепер, так бо личить нам виконати всю праведність» (Матвій 3.13-15).

Про що йдеться? Ісус здійснив звичаєве передноворічне освячення – і це праведно. Проте у цій фразі є і глибший сенс – взаємопідтримка однодумців заради спільного розвитку. Зазвичай керівники шкіл негативно ставляться до того, коли інший учитель переманює до себе його учнів. Праведність у всій її повноті полягає в тому, щоб добровільно передати своїх найкращих учнів тому, хто виведе їх на ще вищий рівень.

Знайомство з першими учнями

З одного боку, своїм візитом Ісус надав Івану велику послугу – засвідчив свою повагу до його діяльності, надав йому духовну підтримку, а також підняв його статус серед учнів і прихильників. Приємно вражений Іван потім захоплено розповідав: «І тоді Іван свідчив, кажучи: Я духа бачив, що, мов сокіл, сходив з неба й почив на ньому. Я його не знав, але той, хто послав мене хрестити, сказав мені: Над ним побачиш духа, який сходить і над ним почиває, той омиває духом святим» (Іван 1.32-33).

Вірогідно, Іван побачив «світловий стовб» – вертикальний потік концентрованого ефіру, який виникає над святими або й просто світлими людьми під час молитви.

– Чому Іван порівняв цей вертикальний потік світла з соколом?

– Тому що сокіл має спроможність до вертикальної атаки, на відміну від голубів та інших птахів. Саме цей образ сокола-скоропада – атакуючого сокола – застосував Іван для опису надзвичайно виразного вертикального світлового потоку над Ісусом.

– А хто послав Івана хрестити?

– Іван отримав підказку від власної духовної сутності, від «голосу совісті». Завдяки цьому «голосу» він інтуїтивно здогадався, що перед ним людина надзвичайно високого розвитку. Проте Іван не був упевнений, що це боголюдина, адже пізніше перепитував Ісуса «Ти той, що має прийти, чи іншого нам чекати?» (Матвій 11.3, Лука 7.19).

Хай там як, а Іван був дуже втішений візитом Ісуса, про що з задоволенням розповідав своїм учням.

З другого боку, Іван зробив велику послугу Ісусу – він порадив своїм учням познайомитися з Ісусом. Найвірогідніше, що це Ісус попросив Івана познайомити його зі своїми найкращими учнями – що Іван радо зробив:

«Наступного дня Іван знову стояв там і двоє з його учнів. Побачивши Ісуса, що надходив, пішли за Ісусом. Обернувшись і побачивши, що вони йдуть, Ісус сказав до них: Чого шукаєте? Вони сказали: Равві (що в перекладі означає: Учителю), де зупинився? Він відповів їм: Ходіть і подивіться. Пішли, отже, і побачили, де пробуває, і того дня лишилися в нього. Було ж близько десятої години» (Іван 1.35-39). Усе відбулося легко й невимушено. Уявімо це собі: Іван Хреститель захоплено розповідає своїм учням про Ісуса, і саме в цей час герой розповіді «випадково» прогулюється поряд. Іван не нав’язував учням свою пропозицію продовжити навчання в Ісуса – вони самі мали цього захотіти.

Ось так відбулося знайомство Ісуса з двома першими учнями. Це були Андрій та Іван Заведеїв. Зустріч почалася о 16-й годині («близько десятої години»), але спілкування було настільки захопливим, що вони засиділися до самого ранку. Жвавому спілкуванню посприяв і такий психологічний момент, що Андрій та Іван належали до інтуїтивних соціотипів, а вони особливо схильні цікавитися всім новим, чарівним і перспективним. Пояснимо, що, згідно з нашими попередніми дослідженнями, соціотип Андрія – інтуїтивно-етичний екстраверт (псевдонім – «Психолог»), а соціотип Івана – етико-інтуїтивний інтроверт (псевдонім – «Миротворець»).

Схоже, що під час цієї надзвичайно цікавої розмови Андрій та Іван самі попросили Ісуса стати їхнім учителем. І можна навіть здогадатися, що він їм відповів – це могло бути щось таке: Хлопці, якщо знайдете з півдесятка бажаючих, то створюємо навчальну групу і починаємо. Тож вони негайно почали пошук, звісно – між своїх родичів і друзів:

«Андрій, брат Симона, був одним із двох, що, почувши Івана, пішли за ним. Зустрів він спершу брата свого Симона і привів його до Ісуса. Наступного дня вирішив піти в Галілею. І, найшовши Пилипа, мовив до нього: Пішли зі мною. А був Пилип з Витсаїди, з міста Андрія та Петра. Пилип же знайшов Натанаїла» (Іван 1.35-45).

Андрій негайно «загітував» свого брата Симона, який у цей час перебував тут же – поблизу Витавари. Схоже, що Симон також був учнем Івана Хрестителя. Нагадаємо, що містечко Витавара («місце переправи») розташовувалось на території Переї, яка разом з Галілеєю була під владою тетрарха Герода Антипи.

Наступного дня Андрій, будучи рухливим екстравертом, пішов аж у Витсаїду, що на північному березі Галілейського моря – на відстані 5 км до Капернаума. Для цього Андрію довелося пройти приблизно 150 кілометрів. Там Андрій залучив до навчальної групи свого друга Пилипа, а Пилип – Натанаїла. Іван, будучи інтровертом, діяв обережніше і запросив лише свого брата Якова.

Мінімальна навчальна група – з шести учнів – була готова. Важливо розуміти, що Ісус узяв для навчання не випадкових людей, а тих, хто вже мав попередню підготовку і щире бажання подальшого розвитку. Запам’ятаймо ці імена: Іван, Андрій, Яків, Симон, Пилип, Натанаїл (він же Варфоломій, тобто «син Птолемея»).

Окрилений успішним початком, «Ісус у силі духа вернувся в Галілею» (Лука 4.14). Судячи з наступних подій, він сказав майбутнім учням бути напоготові, а як тільки владнає деякі організаційні питання майбутньої школи, то сам їх покличе.

Заснування школи

Місцем постійного базування новоствореної школи Ісус вирішив зробити портове місто Капернаум: «Ісус вернувся в Галілею. І, покинувши Назарет, пішов і оселивсь у Капернаумі, що при морі» (Матвій 4.12). Це жваве ділове місто на півночі Галілейського моря було дуже зручним для комунікацій. Проте головною причиною вибору Капернаума було те, що тут мали свій бізнес Андрій, Симон, Іван і Яків, а Пилип і Натанаїл були з сусідньої Витсаїди. Це той випадок, коли вчитель йде назустріч учням. Зручність Капернаума полягала і в тому, що учні, будучи місцевими жителями, допомогли Ісусу зорієнтуватися в місті та облаштувати нове помешкання.

Після того, як Ісус організував навчальну базу, він закликав згаданих учнів до школи і початку занять. До того моменту вони вже попередили своїх батьків та співробітників, домовилися про передачу своїх справ у надійні руки і з нетерпінням очікували початку навчання. Тож на перший поклик Ісуса вони негайно все лишили і пішли з ним: «Проходячи повз Галілейське море, побачив він Симона й Андрія, його брата, як вони кидали сіті в море, були бо рибалками. Ісус їм сказав: Ідіть за мною. І вмить вони покинули сіті й пішли слідом за ним. Пройшовши трохи далі, побачив Якова, сина Заведея, та Івана, його брата, що теж були в човні й направляли сіті, і відразу їх покликав. І вони залишили батька Заведея в човні з наймитами та пішли слідом за ним» (Марко 1.16). Згадка про наймитів може свідчити про те, що майбутні учні найняли місцевих моряків і вже підготували собі заміну.

Image

Фальшива вставка про покликання учнів

Принагідно варто згадати про велику вставку в Євангеліє від Луки, яка надає іншу, відверто суперечливу версію покликання учнів:

«Одного разу, коли натовп тиснувся до нього, щоб почути слово боже, і він стояв біля Генезаретського озера, побачив два човни, що стояли край озера; рибалки вийшли з них і полоскали сіті. Він увійшов в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі, а сам, сівши, з човна почав народ навчати. Коли він перестав говорити, сказав до Симона: Відчали на глибінь і закиньте ваші сіті на ловитву. Озвався Симон і каже: Наставнику, всю ніч ми трудились і нічого не піймали, але на твоє слово закину сіті. Так вони й зробили, і піймали велику силу риби, і їхні сіті почали рватися. Тоді вони кивнули до своїх товаришів, що були в другім човні, щоб ті прийшли й помогли їм. Прийшли вони й наповнили обидва човни, аж почали потопати. Побачивши це, Симон Петро припав до стіп Ісуса й каже: Відійди від мене, Господи, бо я грішний чоловік. Подив бо великий огорнув його й усіх, що були з ним, від ловитви риб, що їх піймали. І, витягши човна на берег, кинули все й пішли слідом за ним» (Лука 5.1-11).

Які ознаки вказують на те, що це вставка?

По-перше, Ісус почав масову проповідь після створення учнівської групи, а не до. Власне, проповідь і зцілення були для Ісуса найважливішими компонентами навчання – учні виробляли навик правильно передавати знання, а їхню правдивість засвідчувати зціленнями. Тобто успішна оздоровча практика була негайним, наочним і переконливим підтвердженням теорії. Натомість у вставці стверджується, що «натовп тиснувся до нього» ще до знайомства з учнями.

По-друге, Євангеліє всюди розповідає про Галілейське море, натомість тут вжито назву «Генезаретське озеро». Схоже, що автор вставки негативно ставився до галілеян, тому підсвідомо уникав навіть згадки про Галілею.

По-третє, фальсифікатору хотілося якось показати, що Симон-Петро є грішником, причому настільки великим, що він навіть боїться наблизитися до Ісуса. Ця лінія про «гріховність» Петра проходить крізь усе Євангеліє у вигляді цілеспрямованих вставок.

По-четверте, «припадання до стіп» і «впадання на коліна» – один з індикаторів іудейських вставок, властивих рабському духу іудохристиянства.

По-п’яте, як учні могли витягти човни на берег, якщо в човнах ще були батько Заведей і наймані моряки, а також гора риби, від якої човни «почали потопати»? Навіщо було це робити?

По-шосте, першим чудом, яке побачили учні, було перетворення води на виноградний фреш у Кані Галілейській. Натомість вставка стверджує, що першим чудом стала неймовірно велика кількість зловленої риби – і це, мовляв, мотивувало рибалок стати учнями Ісуса. Насправді, як ми вже бачили вище, майбутні учні Ісуса були мотивовані внутрішнім прагненням до саморозвитку, а наступні чудеса лише посилювали це вже сформоване прагнення.

Продовження: Навчальний курс «Добра Новина»: чудесний старт, базова структура, сім кроків до щастя