«Купуй львівське!» - таке гасло нової акції А.Садовий активно підтримує і пропагує серед львів’ян. Телебачення показує відповідні сюжети, проводяться прес-конференції та брифінги… Хтось із львівських журналістів уже підрахував, що останнім часом пан Садовий у середньому вдвічі на день зустрічається з пресою. А відтак, виникає запитання, чи має міський голова час на те, щоб виконувати свої прямі обов’язки. Утім, Садовий – людина публічна, демонструє відкритість, і це також непогано.

Шкода лише, що далеко не всі представники багатотисячної когорти львівських підприємців сприймають вищеназвану акцію за абсолютне благо. Чи зможе таке дійство насправді поліпшити бізнесклімат на тлі дій міської влади у попередні роки?

Президент Асоціації роботодавців Львівщини, депутат Львівської міської ради Зеновій Бермес так характеризує ситуацію у Львові:

- Особливо багато претензій з боку бізнесу до львівської міської влади. Громадяни вже звикли до інформацій ЗМІ про чергові пікетування сесій міської ради тими чи іншими групами підприємців з приводу порушення їхніх прав, прийняття чергових рішень міською радою чи її виконкомом. Для прикладу, можна назвати незаконні рішення щодо розміщення малих архітектурних форм, спроби депутатів впливати на вартість об’єкту приватизації нерухомого майна після проведення його оцінки незалежним оцінювачем, заборону торгівлі пивом та алкогольними виробами за 100 та 200 метрів від навчальних та дошкільних закладів та інше. У підсумку, підприємці змушені відстоювати свої права, звертаючись до суду, центральних органів влади та прокуратури.

І сьогодні виконком Львівської міської ради незаконно вимагає від підприємств дозвіл на розміщення об’єктів торгівлі, - продовжує З.Бермес. - З набранням чинності Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», правових підстав на оформлення та видачу дозволу на розміщення об’єкту торгівлі та сфери послуг (та подібних до нього) немає, оскільки необхідність його одержання не передбачена жодним законом України.

Отже, підприємці діями міської влади не задоволені і вважають їх дискримінаційними. Тож чи вдасться пану Садовому у такій ситуації здобути широку підтримку принаймні серед представників малого та середнього бізнесу завдяки акції «Купуй Львівське!»? Міський голова та його підлеглі стверджують, що два роки тому дещо подібне проводилося у Запоріжжі. І в результаті супермаркети, що долучилися до акції, збільшили обсяги продажів на 30%, а місцеві виробники вийшли на до кризовий рівень виробництва своєї продукції. Така перспектива, звісно, не може не тішити. Проте, чи буде якийсь позитив від акції, якщо до неї долучиться абсолютно все львівське виробництво і торгівля? Бо поки що йдеться лише про супермаркети «Барвінок» і «Рукавичка», які за підтримкою міського голови провадять вдалу маркетингову політику. Якщо їм вдасться повторити результати Запоріжжя, чи не вийде так, що за сприяння місцевої влади вони отримають конкурентну перевагу? Як оцінювати таку ситуацію – справа фахівців.

Проте, нам би хотілося звернути увагу на саму суть акції. Спекуляції на місцевому патріотизмі – не рідкість у передвиборчий період. Скажімо, напередодні президентських виборів один із кандидатів висунув гасло «Купуй українське!», не раз ми чули приповідку: свій до свого по своє… Коли справа стосується ствердження, що українці мали б, у першу чергу, намагатися придбати вітчизняний продукт, тут іще можна сперечатися про корисність чи шкідливість гасел. Але тут львів’ян закликають купувати лише львівське, а відтак – менше купувати, наприклад, тернопільське, івано-франківське, рівненське, волинське, не кажучи вже про донецьке чи київське. Як би там не було, для виробників із сусідніх областей Львів залишається важливим і найбільшим в регіоні ринком збуту. Невже міський голова хоче поставити їх у нерівні умови?

З іншого боку, а кого представляє середньостатистичний львівський виробник? Чи мало великих підприємств давно належать будь-кому, тільки не львів’янам і навіть не українцям. То кого ж насправді має підтримати така акція?

Петро Українець