Першим, хто намагався впровадити в Україні авторитаризм, був Леонід Кучма, який контролював олігархів і пресу, каже Небоженко. Лише плівки Мельниченка завдали йому удару і таким чином знищили першу модель українського авторитаризму.

Друга модель авторитаризму в Україні – це модель Партії Регіонів.

Третя – БЮТівська модель, яка є, на думку Небоженка, найяскравішою. Але вона дуже скоро розсиплеться, каже Небоженко і додає, що у нас дуже складні відносини між олігархами і галузями.

Яскрава модель авторитаризму у нас не може з’явитися, тому що зараз існує чотири України: Захід – власник, який нині знесилений, втратив свою харизматичність; Схід, який має і своє політичне представництво, і свою інтелектуальну еліту, і свою економіку; Центр – він зараз грає колосальну роль; столиця Київ – після 2004 року Київ став частиною України, без якої нічого не можна зробити. І ці частини “зліпити” докупи неможливо так само, як і роз’єднати. Розпад України неможливий.

Авторитаризм, на думку Небоженка, тримається не на патерналізмі. Патерналізм – це зовнішня ознака. Авторитаризм тримається на негативному суспільному договорі. Є позитивний суспільний договір (про який казав Руссо), а є негативний – він полягає у тому, що громадянин має якісь свої мінімальні права (стоїть в черзі на квартиру, дає безплатну освіту дітям і таке інше), при цьому не може втручатися у політику. При авторитаризмі має обов’язково бути образ ворога і друга.

В чому різниця між авторитаризмом і тоталітаризмом (диктатурою) — читайте:

Авторитарна модель управління з точки зору сучасного менеджменту

Авторитарна модель: мистецтво неможливого

Бі-Бі-Сі про перехід до Третього гетьманату (аудіо)

Третій Гетьманат

Авторитарні моделі XX століття

Гетьманська модель: історичний досвід і перспективи

Авторитарна модель у контексті українського солідаризму

Віктор НЕБОЖЕНКО: "Я взагалі прихильник сильної президентської влади"

Чотири цитати для медитацій