Ця музика об'єднує і возвеличує слухачів і пошановувачів. Сергій Василюк - беззаперечний лідер гурту, пройшов шлях від самого створення бенду до сьогодення, співає українською та білоруською, енергійна, але досить поміркована особистість.

Отже, ми вирішили дізнатися у Сергія про його творчі плани, кілька національних питань, ну і, власне, чому це український гурт заспівав білоруською мовою?

Дізнатися більше про гурт та завантажити трошки козацького року можна з офіційного сайту гурту - sun-shadow.info.

- Розкажіть трошки про себе: де вчилися, як себе поводили в дитинстві, на кого вивчилися, як "дійшли" до музики...

- Народився в самісінькому центрі Києва, до 2001 року жив на Лютеранській, яка в кількох хвилинах ходи від Майдану. Поводив себе по-різному, але значної шкоди суспільству не чинив. Справжньою втіхою, щастям були канікули: я їх проводив з тими людьми, яких і зараз глибоко шаную і дуже люблю. В школі зачасти мав чимало конфліктів з однокласниками. Першою школою була гімназія імені Лесі Українки. Навчався в ній саме тоді, коли народжувалась Самостійна Україна. Можливо надто неочікуваною буде моя думка про те, що ця школа не прививала ніякої любові до України. Там діяли насильницькими про-українськими методами - щось схоже відбувається зараз в наших школах із уроками християнства. Людина має сама дійти до Віри і національного усвідомлення. Вперше мене звинуватили у нацизмі в сьомому класі. Тоді вже за українську мову. Я за те, щоб українська мова була рідною, а не "модною".

З дитинства ярий шанувальник географії (в це, напевно, не зовсім вірять мої викладачі), рік тому закінчив НПУ імені Драгоманова, отримав відповідний фах - завжди був картографом, коли необхідно було створювати мапи "нашої" і "чужої" території. Завжди цікавився природоохоронними справами, свого часу презентував київську "Спілку Друзів Природи". Співаю з дитинства.

- Що нового варто очікувати від "Тіні Сонця"?

- За саундом, як ви вже напевно помітили, ми зазвучали більш автентично. Скрипка додала витонченості, ніжності - чимало провідних мелодійних партій зіграє наша скрипачка Соня Рогальська. А бандура просто вразила - це бриніння рідної Землі...

З новим альбомом, який називатиметься "Полум'яна Рута", ми піднімемо нове питання національного самовизначення. Ми вшануємо і вознесемо славу Русі (звісно, не в сенсі "Росія") та її традиціям. На мою думку, сучасний український націоналізм обмежується лише кількома століттями, а це неправильно. Особисто я, наддніпрянець, відчуваю однаково братерський потяг як до галичан, так і до білорусів-литвинів. Я не кажу, що Білорусь - то частина України, я кажу, що всі ми є русичі. Підкреслю, що це є мої переконання, мої почуття, - але гріх лицемірити зі слухачами, чого я і не роблю.

-Як відбиралися учасники - за професіоналізмом чи за ідеєю? Адже відомо, що Тінь Сонця - проект, який не може не привернути увагу патріотичного прошарку населення. В реальності чи усі учасники гурту глибоко патріотичні?

- Питання доволі абстрактне, але я розумію, про що ви питаєте. Скажу лише, що ми робимо нашу справу щиро, а не для того, аби нам було дозволено виступати на українських фестивалях... І звісно, "Тінь Сонця" - україномовне середовище.

-Розкажіть, будь ласка, про "Зачарований Світ". Що це буде за проект?

- Ще пів року тому ми пробували пов'язати "Тінь Сонця" з вокалісткою. Не вийшло. Так виник "Зачарований Світ", до якого просто руки не доходять. Заспокою лише, що "Поле" звучатиме на концертах у будь-якому разі, а от "Даремно"... Поки не знаю. Скоріш за все на виступи в Києві ми будемо запрошувати Наталю Данюк для пісень у дуеті.

- Чому Ви обрали саме таку назву? Чи були якісь альтернативні варіанти?

- Альтернатив не було. Ми вловили цю назву на підсвідомому рівні після затемнення Сонця в 1999 році, коли ми і народились.

- В історії гурту є Ваш брат Василюк Олексій. Чому гурт розстався з ним? І, Сергію, чим викликана така нестійкість складу Вашого гурту?

- Олексій пішов сам, оскільки він обрав дещо інший шлях для себе. Він відомий український природоохоронець, я пишаюся ним.

Нестійкість складу зумовлена розбіжностями у поглядах щодо майбутнього гурту або несприятливим відношенням до справи певних його представників. Додам іще те, що я - максималіст.

В серпні минулого року ми розсталися з чудовим гітаристом Вовою Манацюком. Але це не втрата. Це просто зміна на певному етапі розвитку і творчості гурту. Ні йому, ні нам від цього гірше не стало. Просто ми пішли іншими шляхами.

-У Вас дивом поєднуються скрипка, барабани, гітари та бандура. А чи не думаєте ще додати в саунді та включити до ансамблю ще кілька інструментів?

- Нам поки вистачає. Як на мене,це найоптимальніший наш склад "Тінi Сонця" (Соня Рогальська - скрипка, Андрій Хаврук - гітара, Кирило Момот - гітара, Іван Лузан - бандура, Володимир Хаврук - ударні і я - вокал, бас).

- Чи не плануєте виходити на "великі екрани" - знімати відео та платити за його ротацію?

- Виходити - значить "платити"? Хотілося б трохи інакше. Планується, що на деякі речі "Полум'яної Рути" буде відзняте відео. Наприклад, на "Стежки Обрію" вже є готовий сценарій кліпу.

- Зрозуміло, що після революції люди нарешті почали сприймати українське. Чи відбулася культурна революція? Чи вона ще має відбутися?

- Культурна революція ще має відбутись. Насамперед через те, що найперспективнішим рок-гуртом України зараз є "ТОЛ". А це значить, що не дай Боже, за кілька років наші діти заспівають щось з їхнього репертуару. Я би цього дуже не хотів. Знову ж таки - це мій суб'єктів. Але таки дійсно не хотів би.

Не скажу, що події листопада-грудня 2004 року стали панацеєю від бід. Та й без подій на Майдані було не менше людей ніж зараз, які знали і хотіли українського. До речі, на Майдан нас тоді не пустили. Можливо через відродження Козацтва в умовах сучасності - бо кому воно зараз треба? Російськомовним киянам, голос яких був вирішальним? Напевно ні. І тільки не треба згадувати про "Рок-Січ". Поміж організаторів я україномовних не зустрічав. Дивно, чи не так? Утиски? Та давайте не будемо про сумне.

- Що читаєте з сучасної української літератури?

- Нещодавно відкрив для себе Анну Багряну. Це дійсно те, що я хотів прочитати. Це сама актуальність, повірте.

- Зрозуміло, що Ви - глибоко патріотична людина. А розкажіть, будь ласка, як просуваєте патріотизм, якщо не брати до уваги музику? Як це мають робити державні службовці?

- Нещодавно я спілкувався з дуже впливовим українським музичним критиком, імені якого не називатиму. І що ж... він мені сказав наступне: "Уникай слова "патріотизм", бо тебе всюди відправлятимуть на три літери". Ось так він у нас і просувається.

Питання культури у нас на задньому плані. Нам би з нафтою і газом розібратися, а мова, традиції - тільки на вечорницях Олега Скрипки та в роздрібнених (на жаль) українських громадах, до яких держава не має ніякого відношення.

- Кого з українських музик вважаєте гідними поваги? Приміром, якби Вам дали завдання трішки дописати шкільний курс музики, кого б туди дописали? :)

- Кому Вниз - "Світ білих веж", Скрябін - "Най буде дощ", Плач Єремії - "Коли до губ твоїх", Руслана - "Світанок", В. Лютий - "Сольба Богам", Вій - "Очі відьми", М. Бурмака - "Дощ", Королівські Зайці - "В себе на вежі", Е. Драч - "Із полону", Мандри - "Перекотиполе", Катя Чіллі - "Завйом вінки"... відчуваю, що когось забув...

- Чи забобонна Ви людина?

- Забобони - це не про мене. В моєму світогляді для них немає місця.

- Ви дуже енергійна людина ("Б'є життя через край" включно :) ). Як підтримуєте себе у такій формі? Чи дає музика якийсь заряд енергії і?

- Найбільше щастя - єднання з публікою. Я щасливий, що наші тексти у багатьох в пам'яті. Це найважливіше для мене. Часом буває складно, та куди дінешся - це те, для чого ми живемо. Неймовірно радію, коли народжується нова пісня.

- Які гурти були Вашими наставниками з самого початку і які надихають зараз?

- Українські всі перерахував. Стосовно зарубіжних - Iron Maiden, Алиса, Gods Tower, Depeche Mode, Машина Времени, Queen, Кино, Nirvana, ДДТ, Royal Hunt, Стары Ольса... Знову когось забув...

- Хто пише тексти пісень? Чи не думали заспівати тексти якихось сучасних українських письменників?

- Поки вистачає своїх пісень, плюс, якщо ви не забули, в активі маємо пісню "Вітер з гаєм розмовляє" на слова Великого Кобзаря.

- Як ставитеся до рухівців за легалізацію маріхуани? Я гадаю, певно таки, проти, але в будь-якому разі, поясніть, чому.

- Мені їх всіх шкода. Вони вміють бачити прекрасне лише погіршуючи власне здоров'я, а нам же потрібна здорова нація.

- І Ваше ставлення до нелюдських течій, як фашизм, нацизм, расизм тощо?

- Ви чіпляєте ярлики. Навіщо? Ми ж у демократичному суспільстві живемо.
Я вважаю, що істинними захисниками України у Другій Світовій були воїни УПА. Я категорично проти нацизму німців, але водночас, категорично проти того, щоб парувалися наші з чужоземцями, тим паче в Україні. Скажіть, ви бажаєте, щоб ваш онука обирав між мулатками найвродливішу? А тепер поміркуйте, до чого може привести наш лібералізм.

Ми не маємо називати фашистів "нелюдями", ми маємо їх прийняти такими, які вони є. Я проти вбивств, але я за чисту слов'янську расу, бо в кожної раси, навіть народу своє покликання.

- Як ставитеся до наступу російської мови на Україну? Чи вважаєте це тепер вже "культурною окупацією"? Адже ознаки ті самі, принаймні як і у 18ому почалася з Харкова?

- Якщо ознаки ті самі, як і у 18ому, то нехай з цим борються цього разу насамперед ті, кого ми обрали на виборах. А то щось надто великі навантаження на "простих смертних". Потім останніх посмертно вшановують на Дні Героїв. Ні! Досить! Давайте "не словом, а ділом" - час прийшов, час прийшов! Нехай політики виправдовують наші сподівання. А ми свого й так не зрадимо.

- Як можна популяризувати українське на сході?

- А як її популяризувати в Києві, Чернігові, Полтаві...?

Взагалі, виключно за умов покращення економіки. Коли жителі Сходу України відчують, що влада про них піклується, вони згадають, що влада ця українська і що непогано було б і мову дідівську підучити... А так слобожанці і донеччани гадають, що незалежна Україна - то їхнє горе. І винні в цьому знову ж таки ті, кому ми свого часу повірили, ті, хто зганьбив священну ідею Незалежної України, ті, хто викупляють в нас ліси, луки, зрештою навіть акваторію Дніпра для того, аби вкласти свої кошти в нерухомість. І ми нікуди "не рухаємось".

- Ви вже заспівали білоруською, чому саме білоруською і чи ще збільшити різномовність?

- Я вважаю, що білоруська мова - це просто ще один прояв мови Русі. Вона мені мені рідна майже так само, як і українська. Саме через це і заспівали білоруською "Пісню Чугайстра". Тим паче, Чорнобиль, чому присвячується пісня - наша спільна трагедія. На 20-тиріччя від вибуху на ЧАЕС білоруси видали збірку "Чарнобыльскі вецер", куди ввійшла і наша композиція.

- І, на останок, що побажаєте нашим читачам? :)

- Не бійтеся! Головне не зійти з праведного шляху за кілька кроків від Справжньої Свободи!