Ярош Дмитро Анатолійович
Ярош Дмитро Анатолійович
Table of Contents
Український громадський діяч Дмитро́ Анатолійович Я́рош народився 30 вересня 1971 року. Є одним з лідерів Правого сектора.
Життєпис
У 1988 році закінчив школу № 24 м. Дніпродзержинськ.[1]
Працював на Дніпровському металургійному комбінаті.[3]
З листопада 1988 року включився у національно-визвольну боротьбу. Член НРУ з лютого 1989 року, член УГС з червня 1989 р. З жовтня 1989 року по листопад 1991 року проходив службу в армії.
У червні 1994 року став членом-засновником «Тризуба» ім. С. Бандери.
Керував Кам'янською чотою, Січеславським обласним загоном, Дніпровським куренем, Наддніпрянським кошем.
З 1996 по 1999 роки — Голова Центрального Проводу Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. Степана Бандери.
З серпня 1999 по 2002 рік член Центрального Проводу, відповідальний за діяльність організаційних структур на Наддніпрянщині, та куратор зовнішньо-політичного відтинку діяльності Організації.
З 2002 року Головний інспектор Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. Степана Бандери, член Центрального Проводу.
З січня 2005 року виконував обов'язки Голови Центрального Проводу.
14 серпня 2007 року на VI Надзвичайному Великому Зборі Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. Степана Бандери затверджений Головою Центрального Проводу.
Освіта вища: в 2001 році закінчив філологічний факультет Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка.
Одружений, разом з дружиною Ольгою виховує трьох дітей: Анастасію, Ірину та Дмитра. [1]
Back to topГромадська діяльність
Як провідник Правого Сектора Дмитро Ярош вимагає:
1. Повне перезавантаження влади.
2. Звільнення всіх затриманих, політв’язнів та полонених.
3. Розпуск і заборона антидержавних партій та угруповань.
4. Кардинальне реформування юстиції, правоохоронних органів, спецслужб.
5. Радикальна модернізація держави, прийняття нової Національної Конституції. [2]
Релігійні погляди
За віросповіданням юдохристиянин. Вважає Біблію «довершеним святим писанням».[3]
Back to topЦитати
“"Правий сектор" виступав і виступає за підписання політичної асоціації з Євросоюзом. Але при цьому ми дуже обережно ставимося до членства в ЄС. Тому що насправді той брюссельський бюрократичний монстр, який існує, все робить для того, щоб нівелювати національну ідентичність…"[3]
Back to topДжерела
Back to top