31 серпень 2015 р. · Minsk, Belarus · 

 

Ірина Шуріна додала 2 Нові світлини.

31 серпень 2015-го. · Minsk, Belarus ·

Перший раз в перший (фінський) клас

Одна моя знайома, недавно переїхала до Фінляндії, в минулому році повела дитину в 1-й клас. Вона хвилювалася і готувалася до події, як і належить, згідно російським традиціям. Пізніше емоційно ділилася незвичайним досвідом:

«Збір біля школи в 9 ранку, 14 серпня. Перший шок. Враження, що діти «як спали, так і прийшли». Мій син в піджачку з краваткою і букетом виглядав як запрошений артист.

Квітів крім нас ніхто не дарував, бантів, кульок, пісень та інших атрибутів свята не було. Директор школи вийшла до школярів 1-4 класів (старші - в іншій будівлі), сказала пару привітальних слів і поіменно вказала учням, кому в який клас. Усе. Здрастуй, наше найперше вересня!

Всі іноземці вчаться в одному класі: шведи, араби, індус, англійка, по парі діточок з Естонії, України, Росії. Фінська вчителька і 3 перекладача. Деякі діти відвідують 1-й клас другий рік, тому вони теж «на підхваті», на допомогу.

Другий шок, вже з позитивного боку: від батьків ніякої підготовки до школи не потрібно. Буквально все, «від ранців до сланців» (портфель, наповнений «канцелярією», шльопанці для басейну, навіть рушник) дитині видали в школі. Від батьків взагалі нічого не потрібно: «все добре, ваша дитина чудова», кажуть всім. Єдине, про що дбають - чи достатньо часу проводять разом дитина і батьки.

Третій, який запам'ятався момент - їдальня. На сайті школи меню на місяць, дитина сама накладає собі, що хоче із запропонованого, на її шкільнsй сторінці в Інтернеті є «кошик». Меню враховує будь-які побажання дитини, будь-яку дієту, якщо така є, потрібно тільки повідомити, також є вегетаріанська кухня. В їдальні діти, як і в класі, сидять кожен за своїм столом ».

Дрібниці шкільного життя:

• - Територія шкіл не обгороджена, охорона при вході відсутня. Більшість шкіл має систему автоматичного замка на вхідних дверях, потрапити в будівлю можна тільки відповідно до розкладу.
• - Діти не обов'язково сидять за партами-столами, можуть і на підлозі (килимі) розміститися. У деяких школах класи обладнані диванчиками, кріслами. Приміщення молодшої школи встелені килимами і килимками.
• - Форма відсутня, так само як і якісь вимоги з приводу одягу, можна прийти хоч в піжамі. Змінне взуття потрібно, але більшість дітей молодшого та середнього віку воліють бігати в шкарпетках.
• - В теплу погоду уроки часто проводяться на свіжому повітрі біля школи, прямо на траві, або на спеціально обладнаних у вигляді амфітеатру лавочках. Під час перерв учнів молодшої школи обов'язково виводять на вулицю, нехай навіть на 10 хвилин.
• - Домашнє завдання ставлять рідко. Діти повинні відпочивати. І батьки не повинні займатися з дітьми уроками, педагоги рекомендують замість цього сімейний похід в музей, ліс або басейн.
• - Навчання «біля дошки» не застосовується, дітей не викликають переказувати матеріал. Учитель коротко задає загальний тон уроку, потім ходить між учнями, допомагаючи їм і контролюючи виконання завдання. Цим же займається і помічник вчителя (є така посада у фінській школі).
• - В зошитах можна писати олівцем і правити скільки завгодно. Мало того, і вчитель може перевірити завдання олівцем!

Автор Наталія Кірєєва, Гельсінкі.

 

Продовження:

Ірина Шуріна Текст: Анна Ліукко, вересень 2014 р Все почалося зі шкільних брюк. Я і не думала бути оригінальною. Просто як всі мами, я вирішила одягнути сина до школи. У Росії все школярі носять форму. Це надзвичайно зручно для батьків: купив її і забув думати, в чому ходити дитині в школі найближчий рік. Ось і я вирішила полегшити собі життя: купила синові в Росії пару штанів, кілька сорочок і жилетку.

«Які шкіряні черевики? - Здивувалася моя фінська подруга, коли я поцікавилася у неї, де в Фінляндії можна купити черевики під штани. - «Кеди або кросівки - ось в чому ходять фінські діти», - відповіла вона. «Як же вони підійдуть під штани?» - Дивувалася я. «Які штани? - Дивувалася в свою чергу подруга. - Джинси або спортивні штани ».

І тут мені стало очевидно те, на що я зовсім не звертала уваги. Діти в Фінляндії майже завжди одягнені по-спортивному - в джинси, футболки, кросівки. І тільки по святкових днях на важливі заходи вони надягають костюми, сукні, черевики і туфлі.

І я задумалася про те, чи не буде мій син, одягнений «по-російськи», виглядати у фінській школі білою вороною? За кілька днів до початку навчального року, пролунав дзвінок. «Вас турбує директор школи», - почула я і мало не сіла від подиву. Сама директор, в підпорядкування якої знаходяться 553 учня, ввічливо поцікавилася, чи не зможемо в перший день школи самі привезти сина в школу.

За фінським законам, якщо учень початкової школи проживає в місцях, де рідко ходить громадський транспорт і відстань від будинку до навчального закладу перевищує п'ять кілометрів, то держава організує безкоштовну для батьків перевезення дитини в школу і назад. Ми проживаємо в шести кілометрах від навчального закладу, тому в перший навчальний день синові видали листок, де було зазначено, в який час щодня його буде забирати автобус прямо від дверей будинку.

І ось, згідно з розкладом, в 8.49 ранку син вийшов у двір в очікуванні шкільного транспорту. Він безтурботно розлігся з портфелем за спиною на порожках нашого будинку і мрійливо поглядав в небо.

Раптом в наш двір стрімко в'їхав білий новенький мікроавтобус, набитий учнями. Як по команді маленькі пасажири повернули голови і з цікавістю почали розглядати нас. Мій першокласник скочив на ноги і встав як укопаний.

Йому на виручку прийшов водій, який відкрив двері. «Що ж ти стоїш? Лізь в автобус! »- Підказала я онімілі синові, який, схопивши портфель, кинувся за знаннями. Перший шкільний дзвінок? Урочиста лінійка? Парадна форма? Квіти вчителям? У Фінляндії нічого подібного немає, а навчальний рік починається ні першого вересня, а в середині серпня. У перший день мій першокласник відправився на навчання тільки з порожнім рюкзаком - підручники, зошити, письмове приладдя в фінських школах дітям видають безкоштовно.

Весь вечір першого шкільного дня ми з сином присвятили домашньому завданню. А саме розглядали буквар і в красивих барвистих ілюстраціях шукали сховався маленького смішного тваринку «хюмюйлі». Захопленню сина не було меж, коли головними героями букваря виявилися чаклуни, ельфи, крижані чоловічки, тролі і навіть забіяки. «Знаєш, а школа це непогано, - заявив мій першокласник. - Це весело і зовсім не нудно! »
Світлина від Іріні Шуріної.
Подобається • 2 001 · 31 серпень 2015-го. о 19:20