Я часто зустрічав у житті заможних і достойних людей, але вони ніколи не страждали пихатістю, самозакоханістю і жлобством. Не знаю, чому, але всі вони були на диво скромними та інтелігентними. Іноді навіть занадто. На їхньому фоні наша українська "еліта" чомусь виглядає імперською світою туземного канібала. ... мене бісить ситуація, яка витворилася у моїй країні: коли 95% населення, зводячи кінці з кінцями, змушені "насолоджуватися" шоу, влаштованим кількома тисячами жлобів, яким вдалося розграбувати країну.

Нещодавно одна юна депутатка від Партії регіонів засвітилася із сумочкою вартістю $17 тисяч... чи має моральне право депутатка, яка йшла в парламент під гаслами - покращимо життя вже сьогодні, хизуватися своїм покращеним життям перед електоратом, який не може собі дозволити найелементарніших речей?

... Можна скільки завгодно розказувати байки про чесно зароблені мільйони, але в цій країні навіть діти знають, що збити капітали впродовж останніх десятиліть можна було лише за рахунок брехні, корупції і бандитизму. Мені не цікаво, хто кого прибив, скільки де вкрав і як кого обмахлював. Хай це залишиться на їхній совісті. Але мене дратує, коли ці ситі пики без граму звичайної совісті починають хвалитися на сторінках журналів чи з телевізора своїми "бріоні", "габане" й іншим мотлохом. І ніяк не дочекаюсь моменту, коли це дістане більшість нормальних людей у цій країні.

... Справжня українська еліта, на жаль, давно вдобрила своїми кістками землю, а те, що ми маємо зараз, всього лише холуї, на яких випав золотий дощ. Від них все одно смердить невіглаством, жлобством і прогнилим нутром. Єдине, чого справді шкода, що мій народ, терплячи все це бидло, яке іменує себе елітою, гає свій золотий час і шанс вибратися з безпровісної бочки лайна, аби стати нарешті щасливим.