Євген Павлович Гребінка, відомий на той час перекладач, письменник, байкар і поет, був активним популяризатором української літератури, упорядником першого українського альманаху «Ластівка», організатором викупу Тараса Шевченка з кріпацтва, педагогом, який допомагав Шевченкові отримати не просто вищу освіту, а найбільшу, тогочасну освіту.

Писав Є. Гребінка українською й російською мовами. Серед російських віршів значне місце посідають переспіви українських народних пісень. [Зубков С. Євген Гребінка. – К.: Дніпро, 1980 ].

Євген Гребінка був відомий і як автор слів низки популярних пісень. Серед них «Казак на чужбине», «Молода ещё девица я была...», «Ні, мамо, не можна нелюба любить!».

Але новий вірш «Очі чорнії» привернув увагу своєю пристрастністю й ліризмом та незвичним для російського читача поетичним образом.
У 1842 р. Гребінка знайомиться з Марією Василівною, онукою сусіда, небагатого поміщика Миколи Степановича Ростенберга, а наступного року вони освічились. Серце поета ожило й заспівало:

«Очи чёрные, очи страстные (...)».

Ці ліричні рядки, написані українським поетом російською мовою, є одними з найяскравіших в українській ліричній поезії ХІХ ст. Саме в українській, бо лише в нашій народній поезії так широко використовується образ очей. (...) Згадаймо, ще за часів ‎‎Хмельниччини співали:

«Засвіт встали козаченьки в похід опівночі,
Заплакала Марусенька свої карі очі...»

‎Очі в наших піснях – не просто дарунок природи чи батьків, а віддзеркалення душі! Всі ми знаємо й такі рядки:

«Дала мені мати карі очі,
Дала чорні брови.
Та не дала мені мати
Ні щастя, ні долі».

«Ой очі, очі, очі дівочі,
Темні як нічка, ясні як день».

І нескінченна безліч інших!...
У жодного з наших найближчих сусідів-народів немає пісень з таким поетичним образом.

Вірш Євгена Гребінки – це справжній гімн всеохоплюючому й беззастережному коханню; гімн, який викликав до життя народження пісні, що подолала простір і час!

До пісні додавались нові строфи, її виконували циганські хори, видатні російські співаки Фьодор Шаляпін і Борис Штоколов, циганські співаки Валерій А?афонов і Микола Сліченко, американець африканського походження Луї Армстрон? зі своїм оркестром і сестри Берри, Петро Лещенко з Румунії й польський ансамбль «Червоні чарне», іспанець Хуліо І?лесіас і «тріо золотих тенорів» - італієць Лучано Паваротті, іспанці Пласідо Домін?о та Хосе Каррерас. «Очі чорнії» звучали то як циганська пісня, то як романс, або ж як джазові варіації, як чарльстон, як вальс, як лірична пісня... В найрізноманітнішому мелодійному оформленні «Очі чорнії» звучать у виконанні акордеоністів, невеликих музичних ансамблів і великих оркестрів.

Звучить пісня російською, англійською, французькою, іспанською мовами.
Не співають її тільки українські митці!... Можливо, вони відчувають певний дисонанс: безперечно українська за всіма ознаками пісня – й російською мовою... хоча є відомості, що «Очі чорнії» виконували Іван Козловський і Борис Гмиря. Та чи були записи їхнього виконання?

Журналіст і поет-лірик Юрій Тараненко дав прекрасний варіант гребінківських «Очей» українською:

Очі чорнії, аж палаючі,
Очі пристрасні та жадаючі!
Як люблю я вас! Як боюсь я вас!
Певно, стрів я вас у недобрий час.

Темний погляд ваш – як морська глибінь.
По душій моїй в нім жадоби тінь.
Бачу пломінь я переможний в нім:
Серце спалене у вогні страшнім.

Та жену журбу і печаль свою
На мою судьбу я не ремствую:
Найдорожче все, що Господь дав нам,
Я пожертвував огняним очам.

Романс «Очі чорнії», слова якого хоч і написаного російською мовою, але українцем на українській землі в традиціях української народної поезії, аж ніяк не є «русским цыганским романсом».

Ми повинні не лише пишатись, а й мати гордість за українську культуру та її внесок до світової культури; мати гідність та самоповагу, а світові показувати і нагадувати, що «наше є наше», якого ми не цураємось і нікому не віддамо.

Джерело:

Юрій Кузьменко « Ескіси до історії України». Універсистетське видавництво «Пульсари», Київ, 2001 р. (ст. 95-99)

---

В тему:

Як розмовляли в Києві тисячу років тому?

Мова — це спосіб мислення

12 фактів про давність української мови

Українські корені російської мови

Позичена самобутність