Comments

Радіймо, Улько! Приємно познайомитись! Все описане мені близьке і зрозуміле. Щиро дякую. 

Три роки назад в 2010р до мене на вулиці підійшли "свідки Єгови". Я знав що більшість людей вважали їх сектантами , cтавились до них агресивно , і не хотіли з ними спілкуватися. (А мені ще зі шкільних років не подобалось , що всі мали бути однакові - коротко стрижені і в шкільній (піонерській формі). Мені часто робили зауваження за те, що я "не стрижений" . Навіть тепер я відволікся , щоб подивитися які у мене колись були пишні кучері , і як я виділявся на фоні інших. Памятаю як я хотів , щоб у всіх були різні довжина ,колір волосся і зачіски , одним словом- свобода. І я дуже зрадів , що якраз я і мої однолітки першими не стали піонерами і відмінили форму , разом з  піонерськими галстуками і значками. Ще памятаю , як ми на уроці малювання малювали червоно-синій прапор , а хтось намалював синьо-жовтий і він мені дуже сподобався , але вчителька сказала, що то - бандитський. А коли повз наш двір проходила колона з синьо-жовтими прапорами , то ми налякались , закричали "бандити" , і побігли розказати про це своїм батькам . Після цього тато взяв мене на віче і попросив щоб мені дали потримати великий синьо-жовтий стяг. Відтоді я і мої друзі стали вболівати за незалежність України і цікавитись політикою (хоча майже у всіх з них ця цікавість скоро пройшла) , і вже на наступний рік Україна стала незалежною , під "бандитським" прапором , а вчителька у нас лишилась та сама.).   Так ось , я вважав що не по християнськи (тепер , завдяки Ігору Каганцю я вживаю хрЕстиянськи) проявляти агресію до привітних "свідків Єгови" і не поспілкуватися з ними , залишивши їх у своїй "правоті" , тай у мене був цікавий досвід ще в підлітковому віці я впустив у квартиру старого каліку "пятидисятника" і ми з ним довго спілкувалися , я ставив йому безліч питань. Потім , коли прийшли батьки , то вони спочатку були незадоволені тим , що я впустив незнайомця до хати , але він сказав їм, що йому було дуже цікаво поспілкуватися зі мною і вони на мене не гнівалися. Ми приємно подискутували зі "свідками Єгови", на зразок боксерського спарингу,  я взяв їхні журнали і ми домовились ще зустрічатись , тим більше, що я працював на вулиці і мав достатньо вільного часу. Ця дискусія стала для мене стимулом вдосконалюватись    як християнин і покращувати свої знання Біблії. Признаюсь , що я до цього часу в дитинстві прочитав лише половину "Старого завіту" , і перестав не памятаю вже чому. Коли нас , ще в школі водили сповідатися в греко-католицьку церкву , то я не пішов до священника , з одного боку тому , що старався бути чемним , а з другого тому , що я вважаю що з Богом потрібно спілкуватися напряму. Хоча я і хрещений в дитинстві в греко-католицькій церкві, але я вважаю , що людина повинна  або робити свій вибір у зрілому віці або бути у пошуках. Я дуже поважаю греко-католицьку церкву за її опіку над українцями особливо у важкі довоєнні і воєнні роки і за її "український дух", але мені не подобається те що вона підвладна Риму, який винищив мільйони людей. А Бог - то є любов ! Я не любив "обрядовість", "церемоніальність", мені не подобалось , що в церкві потрібно довго стояти на колінах , а не сидіти , коли я довго стояв на колінах, то думав швидше це б скінчилося , а не про зміст почутого. Хіба ми повинні виявляти своє ставлення до Бога позою тіла , а не серцем ? Тоді мені до рук потрапила брошурка (не від СЄ) , в якій було сказано , що спасіння можливе лише як дар за віру у відкупну жертву Ісуса Христа. Також там сказано було , що потрібно позбутися всякої   ненависті. І я вирішив духовно зростати. Я перепросив свою колегу по роботі , через те , що одного разу я її обзивав ,бо мені потрібна була якась річ на декілька секунд , а вона нею ще декілька хвилин користувалась. Я їй так і сказав , що вирішив духовно зростати і мені  для цього потрібно перед нею вибачитись. Відкинув ненависть до ворогів як конкретних людей , так і до "братнього " і інших народів. Далі СЄ подарували мені "Новий Завіт". І тут почалося найцікавіше. Я памятаю в один момент, я відчув себе перед Богом у цьому світі як піщинка на краю моря і заплакав. Я не памятаю , щоб з мене до цього ще колись витекло стільки сліз. Одного разу жіночка з СЄ з якою я спілкувався прийшла до мене з дуже красивою дівчиною, мені здавалось що порівняно з усіма іншими вона , як ангел ,вона неначе світилась і на неї не можливо було дивитися , як на сонце. І я вирішив , що можливо це моя доля і я маю піти до них на зібрання , хоча я не збирався ставати СЄ , так як мені не подобалося що вони не голосують і те, що я не бачив у них "українського духу, що вони не ходять у вишитих сорочках , а вся їхня "верхівка" в США розповсюджує продукцію по цілому світу, де розписують як представники різних народів люблять свої країни , їх природу і традиції. Крім того , паралельно я спілкувався з баптистами , і вже не    памятаю куди я перший раз пішов , але це було практично одночасно. У СЄ я був всього 2-рази , а до баптистів ходив декілька місяців. Одного разу я на 9 годину пішов до СЄ . а потім звідти до баптистів. Так от в той день , коли я перший зайшов до СЄ , вони всі неначе світилися , і я вирішив що я також хочу стати таким , доброзичливим урівноваженим і життерадісним , але саме приміщення мені не сподобалось , воно було якесь продовгувате і вузьке, багато людей сиділи близько один від одного, мені не було комфортно. І тут я побачив знайому дівчину (іншу) , я памятаю , як я сміявся до неї і її подруги(не СЄ), а вони до мене , то було десь у 2007-2008 році. Я сміявся до них бо для мене вони були , як каченята. І вночі після цього дня , відбулися дивні речі, Я хотів думати про першу дівчину ,а думки крутилися про другу. Тоді я був у напівсонному стані, я ніби дивився якесь слайд шоу, хоча мені сни сняться дуже рідко та й ті без картинок. Зараз попробую приблизно дещо згадати. Я вже не памятаю точну послідовність.Але тим не менше.Після якихось картинок , я побачив якесь зелене дерево ніби я там був на вулиці хоча що то за місто і дерево . Інший епізод на мене зверху наближався силует "голови якогось старця" , як  на стародавніх іконах і я задихався , І я чомусь( можливо того що я був у той день у СЄ )  ніби продихав на вдиху Єгова, Єгова. Далі цей силует щез і я побачив "ніби ангела" він був якогось фіолетово-неонового кольору він був від мене напів обернутий ,ніби спас мене і віддалився , я крил не бачив і була чомусь думка , що можливо це я зі спини.Була ще передімною тонка стрічка на якій ніби з одного боку білі ангелики а з іншого чорні і я якось мружив очі і крутив головою і перетягував білих ангеликів щоб вони витіснили чорних.  Далі контури чоловічої і жіночої голів які наближалися до поцілунку . Далі я відчув таке блаженство, а через декілька хвилин заспівали пташки. А далі я гадав що це на мене Святий Дух зійшов , була ще думка що може це просто гармонія внаслідок перепрограмування мозку. У мене мозок та й весь організм працював зовсім по інакшому , я не знав що таке втома , мені здавалось що я " фізичний" відсотків на 5 а решта "духовний". Я схилявся до думки що на мене зійшов Святий Дух  і я хотів зрозуміти яка моя місія. Я старався зростати у вірі і в любові.Не раз були випадки що до мене юнаки підходили провокуючи мене ,  але кожного разу я знаходив такі слова і дії , що ми розставались, як найкращі друзі. Це все було дійсно як гра на ускладнення. Я знав що я не маю боятися, бо я не маю сумніватися в Богові. Я старався вдосконалюватись у  3 напрямках - як Хрестиянин , як Українець , і  як Мислитель Також фізично я і до того тренувався.. Я вибудував для себе шкалу цінностей : Бог- Україна-Сімя-Я. Я почав вживати вираз , що Бог - не пес , якому можна кинути кістку. Я надумав , що якщо в Україні більше віруючих (Хрестиян)-то Україна повинна бути Хрестиянською Республікою. Ще я вважав , що можливо моя місія обєднати Хрестиян , і у мене була концепція нової церкви . При вході напис : Якщо хтось поклоняється Богу не так , як ти , то хто ти , щоб судити його і хто він ,щоб судити Тебе ?. Я уявляв її сліпучо білою а в середині кожен може чи просто молитись, чи слухати чарівну музику(індивідуально ) чи сидячи . лежачи у спеціальних кріслах. Але я собі знав , якщо  це Бог хоче щоб була така церква то вона буде , а якщо це просто мої фантазії , то Богу всерівно приємно що хтось хотів для нього постаратись. Так от я відчув "своє світло" і СЄ перестали для мене бути "світлими". І раз я просто вдітий cпілкувався з ними в парку і підійшов чоловік і він до них був непривітний і вони з кислими обличчями , а я з чоловіком поговорив і він сказав мені най тобі Бог помагає , а я приємно посміхнувся і сказав дякую , нехай вам Бог допомагає. В той час у нас зранку по телебаченню показували передачі з Кеннетом і Глорією Коупленд і це мене дуже підживлювало. Також мені дуже подобалось у баптистів , у них простора церква з приємною атмосферою, вони самі собі обирали лідерів, там був і прекрасний хор і музичні інструменти. І багато чудових людей з їхнім досвідом. Я тоді був знайшов , якщо я не помиляюсь що до 2 світової війни в Україні була ідея обєднання Української Автокефальної Православної церкви з Протестантами. Народний Оглядач також відкрив для мене багато чого ,але я ще не все був готовий сприймати , я хотів вірити , але боявся , що я просто хочу вірити в те що мені подобається. Книгу "Пшениця без Куколю" я лиш тепер читаю , але дивлюсь що в ній є вже щось з того що я читав на сайті. Я тоді міг цілими ночами шукати різні статті. А ще часто коли я починав чинати Євангеліє і мої думки летіли що я помало просувався в читанні. Було таке відчуття. Що щоб добути золото то потрібно перелопатити тонни породи , а я ніби підставляю долоню і все золото в руці. У мене є один знайомий , то він мені все задавав нецікаві для мене повязані з технікою питання. То раз я настільки занурився в роздумах , що це зі мною - Дія Святого Духа - Чи просто гармонія , що я спеціально попросив його говорити до мене , щоб я "винирнув". Я тоді дуже полюбив вистави , а у нас в Коломиї дуже хороший театр. То я через виставу пропустив матч Чемпіонату світу з футболу , який я дуже люблю . Кожна вистава давала мені багато відповідей , але виникало ще більше питаннь , тобто мої горизонти розширювались. Доречі я любив іти на балкон ,не памятаю як він там називається і сам або з невеликою кількістю людей дивитись звідти. І ще мені дуже сподобався виступ біля Собору  , там ще цегла була навколо на якій сиділи люди - християнського колективу "Як Марія" Я хотів розібратись в своїх почуттях і знав , що я зможу прожити і сам. Так  от Перша дівчина у мене асоціювалась з Венерою - З космічною красою (була русявою) і взагалі якась "далека". А друга навпаки , асоціювалась з земною красою,(коричневе волосся) і краса її не така показна, але вся вона така "близька". Але раз мені спочатку сподобалась 1-ша то я попросив 2-гу що нехай вона передасть 1-й , що я би хотів поспілкуватися з нею , і якщо вона схоче то може спробувати стати моєю дружиною , якщо 1-ша не схоче , тоді вона сама може спробувати і дав їм час на роздуми - 2 роки. Я не знаю чи сказала вона 1-шій. Ми з 2-гою далі спілкувалися, але я її не запитував . А потім , я по натурі така людина , що не можу працювати в холосту. Я хотів реалізуватися у різних напрямках ,  у мене було багато ідей , але не було з ким їх реалізувати. І я розчарувався і впав назад у "нікчемний" фізичний стан і став думати що то зі мною було. І в мене були питання ? Чи можу я повернутися , чи я вже недостойний. Також були питання чи хочу я повернутися , чи жити мені в "матеріальних стандартах". Потім якось поступово я знов став просто читати статті на Народному Оглядачі  а також мені "впарили" книжку "Велика Боротьба" , яка посприяла моєму камбеку. Знаєте раніше я асоціював себе з "Воїном Світла" і скажу відверто , я мріяв не про рай , а взяти участь у битві на стороні світла і щоб Ісус міг на мене хоть сперти свій ніготь. Але для цього потрібно зростати у вірі і любові. Вибачайте що я все намісив. Дивлюсь що я цілу ніч не спав , 10 годин це писав і спати ніц не хочу , але пора вже на роботу збиратись. Я якось раніше хотів все написати , але не був в тому стані щоб все описати, навіть для себе.