Ця влада не має ані найменшого шансу довго втриматися в Україні, якщо тільки не перетворить українців на покірне бидло, яке буде боятися власної ж тіні. Але як цього досягнути? Доволі просто! Варто лише на тлі байдужості громадян до всього, що відбувається у їх власній країні, поволі, але впевнено відбирати громадянські права, а натомість створювати таке законодавче середовище, у якому будь-кого можна буде звинуватити та жорстко покарати. Людина ж – істота аж ніяк не ідеальна. У будь-якому разі не зможе жити, виконуючи усі приписи держави. Особливо, коли та держава обставляє її з усіх боків.

Саме так держава тримала у покорі сотні мільйонів мешканців колишнього СРСР. Раптом щось не так – спробуєш хоча б голос подати з приводу того, що тобі не подобаються існуючі порядки – тебе до буцегарні запровадять. За політику? Аж ні в якому разі. Тоталітарна держава завжди буде говорити, що дбає про весь народ загалом та жорстко бореться проти всіх, хто «заважає жити». Під подібними гаслами здійснювалися і сталінські, і брежнєвські репресії. І зараз, як не дивно це може виглядати з точки зору нормальної людини на початку двадцять першого століття, нинішня українська влада вперто посуває нас до страшної, хоч і не такої далекої минувшини. Хоча, іззовні усе виглядає доволі невинно.
Щоправда, найгіршого ще не сталося. Найстрашніші речі, як завжди, ховаються у різноманітних радикальних законопроектах та законодавчих ініціативах так званого уряду професіоналів. Вони ж бо настільки «мудрі», що нічого, окрім підвищення відповідальності громадян за будь-які дрібні порушення, і вигадати не вміють. На перший погляд, з усього цього можна було тільки насміхатися. Принаймні досі, поки багато хто з нас іще думає, що таку владу нація змете на чергових виборах, якщо вона не дасть пересічному громадянинові усе, що наобіцяла наприкінці минулого року. Та хіба вона збирається хоч щось «давати»? Вже очевидно – ні! Можливо, їх розумовий рівень настільки низький, що вони просто не усвідомлюють, як до них уже ставляться їх же власні виборці? Не варто тішити себе надіями. Скоріш за все, влада насправді добре знає, що робить, і за яких умов вона залишатиметься на чолі держави десятиліттями.

Судіть самі: ще кілька місяців тому ніхто в Україні і гадки не мав, що можна просто так на так званих законних підставах забороняти мирні вуличні акції. Пізніше був сумнозвісний виступ міністра Могильова, який запропонував відправляти протестантів у голе поле за межі міст. І це виглядало як повний ідіотизм. На початку. А що ми скажемо тепер, коли факти заборони проводити мирні акції стали вже непоодинокими?

Далі – більше. Влада, по суті, відібрала у громадян право бути обраними навіть до органів місцевого самоврядування, якщо вони не пов’язані із політичними партіями. Це вже закон. І нагадує він радянську конституцію з відповідною статтею про керівну та спрямовуючу роль КПРС у суспільстві. Звичайно, поки що ми маємо справу із багатопартійною системою. Однак, чи багато потрібно часу, щоб її фактично перетворити в однопартійну на зразок тієї, яка сьогодні існує у сусідній Росії? Не багато. Особливо, якщо взяти до уваги повне нехтування законодавством з боку сучасної влади та те, як вони ретельно копіюють російську напівтоталітарну модель державотворення.

Закінчення публікації читайте за адресою http://duhvoli.com.ua/index.php?article=all