Навіщо людям зброя
Навіщо людям зброя
Адже що таке зброя? Це продовження людської руки. Англійське слово «arm» означає і руку, і зброю. Похідне від нього «armature» означає інструменти, оснащення, обладнання, технічні деталі.
Розвиток окремої людини у спрощеному вигляді відтворює історію всього її роду. Хочеш дізнатися, як предки ставилися до зброї? То поглянь на дітей. Як вони використовують найпростішу зброю: грудки землі, камені, палиці, списи, стріли? Як засоби для розваги і, в розвиненішому вигляді, для гри. Кинути дальше, влучити в ціль, ухилитися від удару...
Тобто головне призначення зброї – це розвага та ігрова змагальність. Поглянь на сучасних любителів зброї. Навіщо вона їм? Передусім для задоволення і розваг.
А де ігрова змагальність, там обов’язково присутні саморозвиток, інтелектуальне, психічне, фізичне самовдосконалення, вироблення характеру. Для цього любителі зброї проводять навчання, тренування, змагання, конференції, фестивалі.
Культура зброї формує в людині точність, акуратність, відповідальність. Чому так багато людей боїться легальної зброї? Їх лякає не зброя, а відповідальність.
Отже, маємо розвагу, гру, самовдосконалення. Наступна функція зброї – рушій технологічного розвитку. Добра зброя поєднує надійність, лаконічність, функціональність. Вираз «воєнна технологія» автоматично означає щось надійне і компактне.
Отже, технологічна досконалість. Що далі? Звісно, це краса. Якісна зброя – це витвір мистецтва, високий політ дизайнерської думки, істинна творчість. Це джерело естетичного насолодження. Гарна зброя надихає, заспокоює, організовує, дисциплінує, налаштовує на дію.
А як же самооборона? Про бойову функцію зброї говорять найбільше, проте застосовується вона найрідше. Точніше, головним чинником оборони є не застосування зброї, а потенційна можливість її застосування. На озброєних не нападають. Тому так важлива практика прихованого носіння короткоствольної вогнепальної зброї і громадянська солідарність, тобто готовність громадян допомагати один одному (колективна безпека).
Захищеність умиротворяє, беззахисність провокує насильство. У цьому полягає сенс перевіреного тисячоліттями принципу «Хочеш миру – готуйся до війни». Трипільці були дуже мирним народом, але при цьому були масово озброєні найпередовішою зброєю того часу. У сучасних реаліях найбільш дисциплінованою і законослухняною соціальною групою є власники легальної вогнепальної зброї.
А хто виступає проти легального озброєння громадян, особливо короткоствольною вогнепальною зброєю, тобто пістолетами і револьверами? Ті, що вже добре озброєні:
1) правляча верхівка,
2) криміналітет,
3) ворожі підривні центри.
Їх підтримують широкі маси мирного населення, яке або залякане антинародною пропагандою, або просто боїться відповідальності. Дивовижно, що це мирне населення більше остерігається своїх співгромадян з легальною зброєю, ніж бандитів з нелегальною.
Таким чином, можемо навести список призначення зброї в порядку зменшення частоти застосування:
1) розвага;
2) гра, змагальність;
3) самовдосконалення;
4) технологічний розвиток;
5) естетика, дизайн;
6) самооборона.
Проте це ще не все. Виявляється, що найголовніше призначення зброї – метафізичне (магічне). Річ у тім, що гармонійне суспільство можна побудувати тільки у просторі позитивних подій. Ми його називаємо Простором волі, в Євангелії він називається Царством божим.
Для підняття у Простір волі потрібно піднімати рівень своїх вібрацій, що досягається розвитком істинного світогляду, очищенням психіки, правильним харчуванням, фізичними справами тощо. Все це разом охоплюється настановою «Освячуйся!» – це перший пункт трипільської релігії.
Проте піднятися у Простір волі – це тільки половина справи. Не менш важливо – закріпитися у цьому просторі. Якщо людина злякається, то вона може легко «провалитися» вниз – у Простір боротьби, а в ньому необхідні специфічні навички виживання. Для того, щоб не злякатися, треба себе впевнено почувати. Таку впевненість надає зброя та вміння її застосувати.
Це звучить несподівано, проте для того, щоб стабільно перебувати у стані святості, треба бути озброєним до зубів. Тому друга настанова трипільської (арійської) релігії виражається словом «Озброюйся!»
Що більше озброєних людей перебуватиме у Просторі волі, то більша захищеність спільноти. Разом нас багато – нас не подолати. Тому третя настанова – «Плодися!»
Відтак можемо продовжити наш список призначення зброї і дописати ще один рядок:
7) впевнене перебування у Просторі волі – Царстві божому.
Хоча цей пункт записаний останнім, проте він найважливіший. «Шукайте найперше Царства божого і правди його, а все інше вам додасться».
Висновки
1. Виходячи зі статистики практичного застосування зброї, можна стверджувати, що її головні функції – розвага, гра, самовдосконалення, стимулювання технологій, естетичне задоволення, психотерапія.
2. Практична самооборона з застосуванням зброї відбувається надзвичайно рідко.
3. Культура зброї є важливим чинником самоорганізації громадян.
4. Легальна зброя, особливо короткоствольна, є умиротворюючим чинником завдяки лише потенційній можливості свого застосування.
5. Для творення гармонійного суспільства у просторі безпеки виконання настанови «Озброюйся!» є другою за важливістю після «Освячуйся!»
- закон шабата - раз на тиждень, в суботній день людина дає відпочинок природі від себе, обходячись протягом суботи виключно своїми людськими силами й резервами і не використовуючи вогню, механізмів і т.ін.;
- комплекс законів кашрута:
- максимально обмежує коло тварин, дозволених для вживання в їжу;
- мінімізує страждання тварин, яких вбивають для харчування;
- забороняє вживати м'ясо тварин, здобутих на полюванні тощо;
- і т.ін.;
- один із законів побутової поведінки не дозволяє господарю і його сімейству сідати за стіл, перш ніж вони нагодують свійських тварин і птахів;
- і тому подібне.
Але в християнську епоху вчорашні язичники на всі ці аспекти глибоко наплювали, хоча в Біблію відповідні обмеження дбайливо переписали. І християни бездумно розтринькували природні ресурси, їздити на полювання тощо. У підсумку серед християн розвинулось лише лицемірство ((( В тому-то й полягає концепція християнства, що Ісус Христос став найбільшою жертвою, бо Він поніс на собі усі гріхи людей. Тому після смерті Ісуса замісні жертви тварин втратили сенс, через століття "з гаком" Другий Храм було зруйновано, й відтоді храмові жертви не приносяться загалом.- юдаїсти?
- православні?
- католики?
- протестанти?
- т.зв. "світські християни"?..
Чомусь я підозрюю, що це саме останні - себто, колишні "радянські люди", які після розпаду СРСР масово вдарилися у християнство, але відвідують церкву максимум пару разів на рік - на великі свята, головне ж для них - світське життя... Але тоді немає нічого дивного: адже в СРСР тривалий час побутувала теза про "невичерпність наших природних ресурсів"! Тому це навіть не християнський а цілковито атеїстично-радянський, споживацький погляд на природу! Якщо я помилився - виправте мене, прошу.