Згідно з цією теорією, величезні астероїди врізалися приблизно 3,5 млрд. років тому в тоді ще молодий Марс, несучи з собою безліч води і спричиняючи могутні теплові ударні хвилі, які розтоплювали "поклади" льоду, що знаходилися під поверхнею планети, передає ІТАР-ТАРС.

За словами керівника дослідження Оуена ТУНА з Колорадського університету, вченим вдалося виявити на поверхні Червоної планети щонайменше 25 кратерів, які залишилися після падіння на планету астероїдів, що мали в діаметрі від 100 до 250 кілометрів.

Внаслідок таких катаклізмів, що відбувалися кожні 10 або 20 млн. років, в атмосферу викидалися мільйони тонн розжарених каменів, танув лід, а вся планета виявлялася обкутаною щільною і товстою хмарою з викинених в атмосферу розжарених порід.

За оцінками вчених, внаслідок цих жахливих ударів плавився не лише лід під поверхнею планети, але й фрагменти полярних шапок, на поверхню Марса обрушувалися потоки гарячої води. Причому, протягом десятиліть, а можливо й століть щорічно випадало до 1,8 метра осадків, що забезпечувало виникнення справжніх рік і формування особливостей марсіанського рельєфу, що спостерігаються зараз.

У проміжках між катаклізмами Марс знову перетворювався на холодну і суху планету, де вода була присутня тільки в формі "покладів" льоду під її поверхнею.

Як підкреслюють вчені, вже вдалося встановити, що крижана вода широко поширена на Марсі, але поки що не ясно, чи присутня вона хоч де-небудь на цій планеті в рідкому стані, що є необхідною умовою для існування життя.

На думку вчених з університету штату Колорадо, всупереч поширеній гіпотезі, Марс, ймовірно, не був теплою, вологою і гостинною для живих організмів планетою, яка втратила свою атмосферу внаслідок хімічної реакції.