За два роки таких людей з України виїхало порядку півсотні, але цього разу російське посольство вирішило урочисто вручити переселенцям дев`ять свідоцтв учасників цієї держпрограми, на основі яких вони потім одержать російське громадянство і паспорт. Вручати повинен був посол РФ в Україні Віктор Черномирдін. Очевидно, посольство вирішило зробити це урочисто, щоб якось популяризувати цю програму, або дати сигнал етнічним росіянам: Росія з вами, приїжджайте. На жаль, сам Віктор Степанович не приїхав, у посольстві просили вибачення: через погодні умови не зумів вчасно долетіти до Києва. Звідки він летить, не призналися, хоча ми цікавилися. Ну що ж, свідоцтва вручав радник-посланник Всеволод Лоскутов. Виступав він дуже обережно і аж занадто дипломатично, мовляв, Україна не повинна ображатися, ті, хто виїжджають до Росії, збережуть добрі відносини і зв`язки з Україною. Подібна делікатність підкупляла, навіть хотілося якось заспокоїти дипломата: нічого страшного, це навіть славно, і повністю відповідає духу дотримання священних прав людини – проживання і переміщення. Україна не тримає тих, хто не вважає себе її дітьми. Немає двох мам і немає двох батьківщин, тому чудово, що ви здатні подбати про людей, які вважають своєю батьківщиною Росію.

Учасник програми добровільного переселення до Росії
Я прийшла, тому що мені було цікаво подивитися на людей, які міняють Київ і Вінницю на Калузьку і Тверську області. Цікаво просто. Подивилася, поспілкувалася. Вони вважають себе росіянами, вони хочуть жити у великій країні, тому що вони народилися і жили у великій країні. Вони не хочуть читати Лермонтова в українському перекладі, і не хочуть користуватися українською мовою навіть на рівні простого діловодства. І хоч деякі з них говорять на суржику з безсмертним акцентом, але при цьому протестують проти українізації. Майже ніхто з них не бував у Європі, одному пощастило бачити Італію і ще одному - Польщу. Втім, якби і бували, росіяни, кажуть, ніде не асимілюються. Деякі з них - колишні радянські офіцери і діти радянських офіцерів. І хоча одні з них носять українські прізвища, а у інших мами - українки, вони вважають, що це нічого не вирішує. Їм не подобається наша помаранчева революція. Їм не подобається наш уряд і наш зовнішній курс. Вони готові керувати трактором, але щоб там, серед своїх. У мам і тат синів я запитала, чи не бояться вони Чечні для своїх хлопчиків. Відповідь зам`яли. Ще, не витримавши, запитала, чи не страшно їм виїжджати з Європи (Київ це все-таки більше Європа, ніж Російська Федерація). «Ми ж їдемо в європейську частину Росії», - почула у відповідь. Тільки одна немолода вже жінка Валентина Івлієва заявила, що там, в Росії, її дочка, Ірина (вона тримала на руках дворічного сина) буде вчителем працювати, а не шваброю махати.

Чудовий письменник Орхан Памук сказав, що емігрують не для того, щоб мати більш сите життя, а для того, щоб дістатися до глибин власної душі. І якщо їм звідти ближче до глибин душі, то що ж - вперед.

Про соціальний пакет. Переселенцям обіцяна робота, буде оплачений переїзд і ведуться деякі розмови про надання житла. Ніяких додаткових благ і виплат для тих, хто їде в Калузьку область, не передбачено. Великі виплати даються тим, хто хоче освоїти Далекий Схід. Але в Хабаровський край переїхали тільки дві сім`ї. Як повідомляє журнал, створений для потенційних переселенців, програма переселення співвітчизників на Далекий Схід зірвана.

У Новосибірську область хочуть переселитися сімдесят сімей з колишніх азіатських республік. Загалом, на сайті "Русский век" так і сказано, що Росія розраховує вирішити проблему скорочення населення за рахунок мігрантів і співвітчизників, котрі прибувають з-за кордону. Але співвітчизники не хочуть їхати на Далекий Схід.

"Скажіть, - звернувся УНІАН до Всеволода Лоскутова, - подібна програма сприяння розповсюджуватиметься на такі області, як Володимирська, Московська, Ленінградська чи все-таки акцент робитиметься на Сибір і Далекий Схід?"

- Звичайно, буде, - сказав дипломат. - Програма сприяння вимагає великих вкладень, тому поки вона працює не у всіх регіонах Російської Федерації.

- Кажуть, що програма переселення співвітчизників на Далекий Схід зірвана. Офіційні особи регіону стверджують, що всі, хто хотіли виїхати з СНД, вже давно виїхали.

- Я не готовий це коментувати.

- Вам не здається, що на першій сотні число охочих покинути нашу країну зупиниться?

- Можливо. Але ви не забувайте, що у нас трудиться багато людей з України. Їх, за окремими оцінками, до двох мільйонів. Може, вони захочуть. І ми їх прийматимемо.

- Думаю, що ви себе дарма тішите.

- Час покаже.

Маша Міщенко


--------------------------------------

В тему:

"Різноманітність" робить нас нещасними?

Євгеніка для України