Надто самовпевнений Карл ХІІ довірив козакам І.Мазепи лише охорону свого обозу, в той час як полки С. Палія та І.Скоропадського взяли безпосередню участь в битві на боці Петра І.

Турки виявилися набагато обізнанішими в бойових якостях українського козацтва і через два роки прибічники Мазепи вщент розгромили армію “геніального” Петра над Прутом. Якби українці у 1709 р. одностайно виступили на боці шведів, то із 105-ти відсотковою впевненістю можна було б твердити, що подібна доля чекала на московського царя і в Полтавській битві.

Тому єдиною проблемою, що постає з приводу цієї та подібних битв є те, чому більшість українців не повірила гетьману і сприйняла як окупантів і загарбників не росіян, а шведів і чому до військ Коцюбинського, Муравйова, Антонова-Овсієнка, Щаденка, Боженка, Думенка, Пархоменка, Будьонного, Ворошилова і Щорса пішли сотні тисяч українців, а в армію УНР та Петлюри лише кілька десятків тисяч.


Мова йде також не про російську делегацію, яка, у властивій для себе хамській манері, відмовилася покласти квіти на могилу загиблих українських козаків, т. я. за давньою імперською традицією вони і тепер сприймають українців як щось на кшталт людей другого сорту, націю рабів, робочого і гарматного бидла.

Мова йде про лакейську, справді ганебну і принизливу поведінку місцевої “української” влади, яка заборонила встановити на полі битви пам’ятник гетьману І. Мазепі, в усьому запопадливо догоджала пихатим москалям і всупереч усім нормам міжнародного права, дипломатичному етикету та здоровому глузду під час урочистостей на українській землі, в українській державі дозволила виконати першим гімн Російської Федерації і лише в останню чергу державний гімн України.

Усім вже давно зрозуміло, що пани Асадчевы вважають себе тут губернаторами Російської імперії і з усіх сил вкорінюють ідеологію змалоросійщення, але яку роль в усьому цьому відіграє Адміністрація Президента України, яка призначає подібних типів на найвищі державні посади в областях ?

www.duhvoli.com.ua